 |
Український рік у народних звичаях (зимовий цикл)
|
10.12.2015 р. у читальному залі Наукової бібліотеки (вул. Артема, 44) відбулося свято «Український рік у народних звичаях» (зимовий цикл), в якому взяли участь і підготували студенти першого курсу ННІ БМ. Свято було організовано головним бібліографом Наукової бібліотеки ХНТУСГ, доцентом кафедри культурних універсалій Грабар Н.Г.
У зимовому циклі свят не лише підіймається високо релігійне й загальнолюдське почуття, але, насправді, в них глибоко виявлено і колективно-громадське та національне почуття солідарності, єдності, вияв найвищих людських чеснот – шанування людини, її пам’яті, ділити радість з іншою людиною, бажати їй те, що бажаєш собі, шанування праці тощо.
Серед численних жіночих свят є свято святої великомучениці Катерини, що припадає на 7 грудня. Ще до прийняття християнства – це було свято Дівочої долі. За народною уявою образ долі – не опредметнене явище, яке існує поряд з людиною і завжди її супроводжує в усіх діях: або ж допомагає, або, навпаки приносить прикрощі.
Найчастіше до своєї долі зверталися дівчата, щоб вона порадила або ощедрила їх щасливим подружнім життям.
Про традиційні обрядові дії, цікаві факти ворожіння цього свята розповіла Пантелєєва Катерина
13 грудня відзначається парубоцьке свято – Андрія (у народі – Калита). Воно є логічним продовженням молодіжних гулянок, де юнаки і дівчата обирали одне одного для майбутнього подружнього життя.
Про святкування Андрія підготував доповідь Олександр Кайдалов.
Цікавою інформацією для студентів стало повідомлення про святкування 14 грудня святого пророка Наума. За народною уявою, Наум – покровитель розуму, знань і доброчинства, а тому селяни були переконані: якщо на святого пророка розпочати навчальний процес, то дитина краще засвоюватиме науку, а відтак набереться ума-розуму. З цього приводу казали: «Пророк Наум наведе на ум».
19 грудня – день святого Миколая, ставилися з особливою повагою, оскільки «він другий після Бога заступник на землі». Це свято дуже полюбляють діти, адже вони вірили в існування доброго захисника. Чемним дітям вручали іменні гостинці. Про традиції цього свята повідала Аня Терещенко.
Найбільшим, найголовнішим українським родинним, громадським і релігійним святом у річному циклі зимових свят було Різдво (в давнину – свято Корочуна). Українське свято «Корочуна» пройняте цілком анімістичним світоглядом. Це означає, що вся природа, жива й нежива має душу, і що людина своїми магічними діями може впливати на природні й надприродні сили. Сонце у кінці грудня та початку січня «повертає» на весну. Це свято – народження чудодійної сили, що надає природі – рослинам, тваринам, людині, водам і землі…
Різдво – це свято не тільки слов’янське, але святкується всіма народами світу, релігіями світу, на всіх континентах. Звичайно, кожний народ вкладає в це свято свій зміст, форму та ідею.
Для нашого народу добре прийшовся вертеп (народний ляльковий театр), про що докладно повідомила Аліна Гладка.
Про святкування Різдва дізналися з презентації Анжеліки Ляшенко.
Про різдвяні щедрівки розповіла Сідєльнікова Аня.
Отже, кожне свято зимового циклу має свою символіку й атрибутику. Наприклад роль сучасної ялинки виконував Дідух. В Україні традиційно перед багатою кутею (6 січня) господарі виготовляли обрядового Дідуха з обжинкового або зажинкового снопа.
Ми мусимо відборгувати перед попередніми поколіннями – відновити не тільки в пам’яті, але й у повсякденному побуті все те краще, що лишили нам у спадок наші пращури. У кожну родину й оселю має завітати традиційний Дідух – національний символ свого родоводу. Від того як ми шануватимемо своїх предків, свої кращі традиції, залежатиме наша духовність, наша цивілізованість і майбутнє нашої держави.
Keywords, Ключові слова: українська культура, народні звичаї; Украинская культура, народные обычаи; Ukrainian culture, folk customs
