Напевно, ніхто з нас, особливо, не задумувався над тим, яке значення для кожного народу має писемність, а разом з нею і культура. Адже писемність і культура – поняття взаємопов’язані і невід’ємні. Вони є не лише необхідністю для людини, а й показником народності. Сучасна українська абетка взяла початок з слов’янської писемності, творцями якої були святі Кирило і Мефодій.
Щорічно, наприкінці травня, у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія – творців слов’янської писемності, яка була створена в IX столітті, близько 862 року.
У 1994 році Кабінет Міністрів України, підтримуючи ініціативу Міністерства культури і Українського комітету славістів, прийняв постанову про проголошення 24 травня Днем слов'янської писемності і культури. У 2004 році святкування цього дня було закріплено Указом Президента України № 1096/2004.
Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій. Сьогодні ми сприймаємо алфавіт як належне, забуваючи про те, який це незвичайний винахід. Цінність алфавіту полягає у витонченій простоті, у здатності виражати широкий діапазон звуків за допомогою двадцяти-тридцяти окремих букв.
Просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.
День слов'янської писемності та культури – день, який об’єднує всі слов’янські народи і дає змогу кожному поринути в історію та виховати в собі часточку патріотизму.
