Україна завжди славилася співаками, а Національна опера – сузір’ям першокласних вокалістів. Тут понад чотири десятиліття яскраво сяяв унікальний талант визнаної примадонни театру, народної артистки України та СРСР, лауреатки Національної премії імені Тараса Шевченка (1972) й Державної премії СРСР (1981), Героя України (2006) Євгенії Семенівни Мірошниченко. За професіоналізм, вагомий внесок у розвиток міста Харкова, що сприяло підвищенню його всеукраїнського та міжнародного іміджу, Є. С. Мірошниченко у 2001 році було присвоєно звання «Почесний громадянин м. Харкова».
Українська оперна співачка, педагогиня, професорка Євгенія Семенівна Мірошниченко народилася 12 червня 1931 року в селі Радянське (зараз Графське Вовчанського району), що на Харківщині. З дитинства дуже любила співати. У своїх мріях бачила себе великою артисткою. Навчаючись в хорі для обдарованих дітей, майбутня прима вже знала, ким стане.
Після визволення Харкова у 1943 році Женю зарахували до Спеціалізованого жіночого ремісничого училища радіосправи, де Женя навчалася на слюсарку. Там дівчинка брала участь у художній самодіяльності – спочатку танцювала, потім співала в хорі, яким керував хормейстер і композитор Зіновій Заграничний, котрий першим розгледів талант юної вихованки.
Після закінчення училища Євгенія працювала слюсаркою-складальницею першого розряду на Харківському електромеханічному заводі, але її часто запрошували на виступи до Києва. Лише в 1951 році вона вступила до Київської консерваторії у клас досвідченого педагогині Марії Донець-Тессейр і успішно її закінчила. Людина високої культури, енциклопедичних знань, професорка вільно володіла французькою, італійською, німецькою, польською мовами й готувала високопрофесійні кадри співаків для оперних театрів і камерного виконавства. Марія Едуардівна стала другою матір’ю для Жені. Вона не лише вчила її співати, а й впливала на формування особистості, допомагала порадами, підтримувала морально і навіть матеріально. Професорка підготувала Євгенію Мірошниченко до надскладного Міжнародного конкурсу вокалістів у Тулузі (Франція), де вона стала лауреаткою і одержала Велику премію й кубок міста Парижа.
«Українським соловейком» називали у народі Євгенію Мірошниченко. На жаль, це визначення, яке дуже часто зустрічається в статтях про співаків, сьогодні знецінене. Та саме примадонні української оперної сцени з її кришталево-прозорим голосом унікального діапазону на чотири октави (легко брала «до» четвертої) воно підходить якнайкраще. Нагадаємо, що голос такого діапазону мали лише дві вокалістки у світі – видатна італійська співачка ХVІІІ століття Лукреція Агуярі та сучасниця Євгенії Мірошниченко − француженка Робен Мадо.
Безліч гастролей, визнання публіки, причому не лише вітчизняної, все це послужило додатковим стимулом для подальшого саморозвитку. Її оперні партії − верх досконалості і гармонії.
Красивий самобутній голос – лірико-колоратурне сопрано Євгенії Мірошниченко ніколи не сплутаєш із жодним іншим. Віртуозне володіння вокальною технікою, могутнє форте, прозоре піанісімо, тонке філірування звука, яскравий акторський талант – усе це завжди було підпорядковано створенню незабутніх вокально-сценічних образів. У репертуарі співачки – двадцять найскладніших оперних партій, зокрема Джільди («Ріголетто» Джузеппе Верді), Лючії («Лючія ді Ламмермур» Гаетано Доніцетті), Лакме в однойменній опері Лео Деліба, Розіни («Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні), Манон в однойменній опері Жуля Массне, Марфи та Шемаханської цариці («Царева наречена» і «Золотий півник» Миколи Римського-Корсакова)…
З 1980 року Євгенія Семенівна проявляє себе і як талановита педагогиня. Те, що знала сама, успішно прищеплювала своїм вихованцям. Талант співачки, педагогині, а також стажування в Італії допомогли цій чудовій людині й акторці втілити свої мрії і передати їх тим, хто не уявляв своє життя поза мистецтвом. Тільки для рідного театру вона підготувала тринадцять солістів, котрі посіли провідні місця у колективі. Це, зокрема, Валентина Степова, Ольга Нагорна, Сусанна Чахоян, Катерина Стращенко, Тетяна Ганіна, Оксана Терещенко. А скільки лауреатів всеукраїнських і міжнародних конкурсів вокалістів успішно працюють у театрах Польщі – Валентина Пасічник і Світлана Калиниченко, Німеччини – Олена Бєлкіна, Японії – Оксана Верба, Франції – Олена Савченко та Руслана Кулиняк, США – Михайло Дідик і Світлана Мерліченко…
Майже тридцять років життя віддала Євгенія Семенівна педагогічній діяльності в Національній музичній академії України імені Петра Чайковського. Вона терпляче, з любов’ю виховувала учнів, прищеплювала їм високі моральні ідеали і не просто навчала професії співака, – вона запалювала іскри натхнення у душах молодих виконавців, прищеплювала їм прагнення ніколи не зупинятися, а завжди йти вперед до мистецьких вершин.
У 2002 році заснувала Благодійний фонд імені Є. С. Мірошниченко.
Не стало найкращої оперної співачки України 27 квітня 2009 року. Завершилася епоха славетної актриси, самобутнє мистецтво якої назавжди увійшло в історію європейської і світової оперної культури. Однак її голос звучить, як і раніше, а шанувальники таланту пам’ятають і цінують її колоратурне сопрано − заворожуюче, що веде у світ вічності. Вона віртуозно володіла своїм голосом, жестами, які складали її безцінний дар. Таких артистів не забувають, бо вони жили і творили для народу.
Євгенія Семенівна Мірошниченко входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
