Розмах, з яким наша сучасна цивілізація навчилася освоювати оточуючі нас землі, може вразити всяку уяву. Вирубати тисячі гектарів лісу, організувати який-небудь кар’єр або влаштувати грандіозне будівництво, видобуток руди або мінералів в промислових масштабах, освоїти степ, рівнину, гірські комплекси, водойми або що-небудь ще – не питання. Досить «обґрунтованої доцільності», «команди з верху», бюджетних асигнувань. Все інше, – технології, людські ресурси та техніка вже на підході. Місяць, рік, два і дика природа відступає. З нею відступає і крихка рівновага, яка встановлювалося в природі століттями і тисячоліттями.
Після проголошення незалежності України було зроблено перший крок до створення сучасної моделі управління заповідною справою. У червні 1992 році побачив світ «Закон України про природно-заповідний фонд України», у вересні 1994 року Верховна Рада України затвердила Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток мережі природно-заповідних об’єктів є одним з пріоритетів державної політики в галузі економічного та соціального розвитку країни.
Ураховуючи вагомий внесок працівників природно-заповідної справи у збереження та відновлення біологічного і ландшафтного різноманіття, розвиток територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, на підтримку ініціативи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Указом Президента України від 18 серпня 2009 року «Про день працівника природно-заповідної справи» встановлено професійне свято − День працівника природно-заповідної справи, що відзначається 7 липня.
Цей день для професійного свята обрано невипадково, адже асоціюється він зі святом Івана Купала, присвяченим загадковим і чудодійним силам природи. Символом свята щороку слугує один з видів папороті, квітка якого, за легендою, має чарівні властивості.
Зараз однозначно вже можна сказати, що зусиллями працівників природно-заповідної справи вдалося в значній мірі зберегти від руйнування багато унікальних природних комплексів, сприяючи збереженню біологічного розмаїття та протидіючи екологічному розоренню багатьох регіонів.
Природно-заповідний фонд Харківської області складають природні комплекси й об’єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну й іншу цінність і виділені з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу, забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Родзинками природно-заповідного фонду області загальнодержавного значення є: ботанічній сад ХНУ ім. Каразіна, Харківський зоопарк, Дендропарк Харківського аграрного університету ім. В. В. Докучаєва, регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле», парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва «Краснокутський» та інші.
Наукова бібліотека закликає приєднатися до відзначення Дня працівника природно-заповідної справи і зробити все можливе для збереження рідної природи та екологічної рівноваги планети. Збережемо природу – збережемо Україну!
Наукова бібліотека пропонує Вам вебліографічний огляд «Історико-культурні заповідники – перлини української землі»
Пропонуємо ознайомитися з літературою на дану тематику, яку ви можете отримати, звернувшись до Наукової бібліотеки:
- Заповідна справа [Текст] : підручник / В. Д. Солодкий [та ін.]. - Чернівці : Зелена Буковина, 2005. - 288 с.
- Екологічне право: особлива частина [Текст] : підручник / В. І. Андрейцев [та ін.] ; за ред. В. І. Андрейцева. - Київ : Iстина, 2001. - 544 с.
- Екологічне право України [Текст] : підручник / В. К. Попов [та ін.] ; за ред.: В. К. Попова, А. П. Гетьмана ; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - Харків : Пpаво, 2001.
- Махінчук, М. Переяславський скарб [Текст] : докум. повість / М. Махінчук. - Київ : Молодь, 1989. - 200 с.
- Матвієнко, М. Г. Архітектурний ансамбль Києво-Печерського заповідника [Текст] / М. Г. Матвієнко ; укр., рос. та англ. мовами. - Київ : Будівельник, 1981. - 120 с.