27 серпня – 165 років від дня народження Івана Франка | Наукова Бібліотека ХНТУ сільского господарства

08/27/2021

«Іван Франко ‒ це розум і серце

нашого народу.

Це боротьба, мука і передчуття щастя

України. України і людськості.»

Максим Рильський

Видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року у селі Нагуєвичі на Львівщині. Навчався у сільській початковій школі (1862-1864), у так званій нормальній школі при Василіанському монастирі (1864-1867), пізніше ‒ у Дрогобицькій гімназії (1867-1875).

У 1875 році вступив на філософський факультет Львівського університету. За громадсько-політичну діяльність, яку було кваліфіковано як соціалістичну пропаганду, Іван Франко 4 рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Через перший арешт змушений був перервати навчання у Львівському університеті, проте відновив його у 1878-1879 рр., прослухавши загалом 7 семестрів. Повну вищу освіту завершив пізніше, у 1890-1891 рр., навчаючись у Чернівецькому університеті.

Майже постійно Іван Якович співпрацював з різноманітними періодичними виданнями, на сторінках яких виступав як критик, публіцист, науковець. Наукові інтереси Івана Франка зумовили роботу над докторською дисертацією, яку він захистив 1893 року у Віденському університеті.

З 1894 року видавав журнал «Житє і слово», після закриття якого з 1898 року був членом редакційного комітету «Літературно-наукового вісника».

За своє життя Іван Франко написав понад п’ять тисяч творів. Він був поетом, прозаїком, драматургом, критиком, перекладачем, фольклористом. Перша поетична збірка Івана Франка називалася «Балади і оповідання», яка побачила світ у Львові, у 1876 році. Його творчий доробок написаний українською, німецькою, польською, російською, болгарською мовами.

Одне з найбільших місць серед поем Івана Франка займають переробки сюжетів світової літератури такі як: «Лис Микита», «Пригоди Дон Кіхота», «Цар і аскет», «Абу-Касимові туфлі», «Коваль Бассім» тощо. Проте вершиною поетичної творчості Івана Франка все ж є поема «Мойсей» (1905), де на біблійному сюжеті зображена алегорична картина підйому українського народу на боротьбу за свою незалежність.

Помер 28 травня 1916 року на чужих руках – сини були в армії, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність і нестачу грошей на окрему могилу ховали його в чужій вишиваній сорочці в «позиченій» ямі на шість домовин. Лише через 10 років Франка перепоховали в окремій могилі.

Творчість Івана Яковича Франка – це унікальне явище, ціла духовна епоха у вітчизняній історії. За словами франкознавців, «Каменяр» залишив кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. Всього за життя Івана Франка окремими книгами з’явилося понад 220 видань, у тому числі більш ніж 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів. Лише частина спадщини великого українського письменника опублікована у 50 томах, що є лише половиною творчого доробку Івана Франка.

Наш народ гідно шанує пам'ять Івана Франка. Його іменем названо один з обласних центрів України, с. Нагуєвичі, багато вулиць. У рідному селі великого Каменяра та у Львові відкрито літературно-меморіальні музеї Івана Франка. Постать Івана Франка увічнена у камені та металі. У багатьох населених пунктах України є пам’ятники, пам’ятні знаки та меморіальні дошки. У 1920 році у Києві відкрито Національний академічний театр ім. І. Франка. Львівському державному університету в 1940 році присвоєно ім’я Івана Франка.

Іван Якович Франко зображений на національній валюті номіналом 20 грн. Укрпошта випустила марки з зображенням письменника. З 2005 року в Україні щорічно присуджується літературна премія ім. І. Франка.

Біографії Івана Франка присвячено кінокартину Тимофія Левчука «Іван Франко» (1956, актор Сергій Бондарчук), його образ створив Ярослав Геляс у фільмі «Родина Коцюбинських» (1970). Про письменника знято науково-популярну стрічку «Іван Франко» (1956) та телефільм Е. Дмитрієва «Іван Франко» (1981), документальний телефільм «Іван Франко» в рамках проєкту «Великі українці» телеканалу «Інтер» (2008).

Наукова бібліотека пропонує переглянути віртуальні огляди «І горів, і яснів, і страждав, і трудився для свого народу», «Збірка «Зів’яле листя» в серці і пам’яті Івана Франка» та віртуальну виставку «Серце віддане народові…»

Більше про Івана франка та його твори можна дізнатися, звернувшись до документів із фондів Наукової бібліотеки:

Панасенко, Т. М. Іван Франко [Текст] / Т. М. Панасенко. – Харків: Фоліо, 2009. – 121с. – (Знамениті українці).
Франко-Ключко, А. Іван Франко і його родина [Текст]: спомини / А. Франко-Ключко. – Харків : Просвіта, 2005. – 89 с.
Франко, І. Зібрання творів [Текст]: у 50 т. Т. 1. Поезія. / І. Франко. – Київ: Наук. думка, 1976. – 503 с.
Франко, І. Твори [Текст]: в 3 т. Т. 1. Поезії. Поеми / І. Франко ; упоряд. і приміт. М. С. Грицюти. – Київ : Наук. думка, 1991. – 672 с. – (Б-ка укp. лiт.).
Франко, І. Твори [Текст]: в 20 т. Т. VIII. Повісті / І. Франко. – Київ : Держлітвид-во України, 1952. – 415 с.
Франко, І. Зібрання творів [Текст]: у 2 т. Т. 1 / І. Франко. – Київ : Дніпро, 1986. – 622 с.
Франко, І. Оповідання. Борислав сміється [Текст] : повість / І. Франко. – Київ: Днiпpо, 1989. – 620 с.
Франко, І. Повісті [Текст] / І. Франко. – Львiв : Каменяp, 1990. – 368 с.
Франко, І. Вічний революціонер = Ei revolucionario eterno [Текст]: поєзії. (укр. та ісп. мовами); перекл.з укр. / І. Франко. – Київ: Днiпpо, 1979. – 191 с.
Франко, И. Борислав смеется [Текст]: рассказы / И. Франко. – М. : Правда, 1984. – 432 с.
Франко, И. Каменщик и другие рассказы [Текст] / И. Франко. – М. : Художеств. лит., 1974. – 304 с.
Франко, И. Стихотворения и поэмы. Рассказы. Борислав смеется [Текст]: пер. с укр. / И. Франко. – М. : Художеств. лит., 1971. – 783 с.
Франко, И. Я. Когда звери еще разговаривали [Текст]: сказки / И. Я. Франко – Киев: Веселка, 1986. – 83 с.
Франко, І. Королик і ведмідь [Текст]: казка / І. Франко. – Київ: Веселка, 1987. – 14 с.
Франко, І. Я. Лис Микита [Текст] : казка / І. Я. Франко. – Київ : Веселка, 1984. – 127 с.