Цікаві факти про пам'ятник Т. Шевченку в Харкові
 |
Монумент було урочисто відкрито 24 березня 1935 року, тобто через 9 місяців після того, як Харків перестав бути столицею УРСР. Цей період — середина 1930-х років — один з трагічних у історії України: Колективізація нищить селянство, країна зазнала голод 1932–1933 років, згорнуто українізацію, лютували сталінські репресії. Автори пам'ятника — радянський скульптор Матвій Манізер і архітектор Йосип Лангбард. Загальна висота монумента — понад 16 метрів., статуї Тараса Шевченка — 5,5 метрів. Загалом на виготовлення пам'ятника пішло 30 тон бронзи та 400 тон лабрадориту. На момент відкриття пам'ятник Тарасу Шевченку в Харкові був найвищою бронзовою композицією в усьому Радянському Союзі. |
 |
|
 |
Пам'ятник Тарасові Шевченку являє собою багатопланову композицію, кожна з частин якої проглядається поступово, в міру знайомства з монументом, водночас увесь пам'ятник сприймається як єдине гармонійне ціле. | ||
| 16 динамічних статуй — високохудожніх зразків радянської пропаганди, які за задумом автора проекту мали символізувати людей праці та їхню боротьбу за свої права проти пригноблювачів. | |||
 |
Велично-мажорна група, що складається з робітника-шахтаря, колгоспника, червоноармійця та жінки-рабфаківки, є уособленням тодішньої сучасності, тобто «вільної праці та молодості нової України». Фігури, що оточують п'єдестал, — вдвічі менші за статую Шевченка. Вони сприймаються в основному зблизька. За задумом скульптора, здійснювати огляд фігур потрібно в послідовності композиційної спіралі, починаючи від фігури «Катерина» й рухаючись проти годинникової стрілки | ||
|
|
|||
 |
На місці сучасного монумента Тарасу Шевченку в Університетському саду (тепер ім. Т. Г. Шевченка) у 1907–1934 роках стояв пам'ятник Василю Каразіну. | ||
 |
|||
| У створенні скульптур, близьких до шевченківських образів, допомогу скульптору М. Манізеру надали актори харківського театру «Березіль», згодом народні артисти СРСР і відомі актори: Н. М. Ужвій (образ Катерини), А. М. Бучма (образи гайдамаки та селянина з дорном на плечах), І. О. Мар'яненко (образ, один з найвиразніших, старого нескореного запорожця), О. І. Сердюк (образи молодого хлопчини з косою та кріпака в кайданах), С. В. Коваль (образ дівчини-кріпачки) та інші. | |||
 |
На церемонії відкриття пам'ятника були присутніми чимало діячів української інтелігенції, культур інших народів СРСР. Зокрема класик білоруської літератури, поет, драматург, публіцист, діяч білоруського Відродження початку XX століття Янка Купала, під час відкриття монумента прочитав свій вірш «Пам'яті Шевченка», а під враженням під поїздки в Україну написав статтю «Про відкриття пам'ятника Шевченкові». Відкриття монумента мало значний культурний розголос — знайшло своє відображення у творчості багатьох тодішніх майстрів слова. Так, Максим Рильський написав статтю «Величний пам'ятник великому» (надруковано тоді ж у березні 1935 року в «Літературній газеті»). | ||
 |
Харків відомий як місто, де був встановлений один з перших в Україні пам'ятник Тарасу Шевченкові. Ініціаторами створення першого пам'ятника Шевченкові в Харкові була родина Алчевських. Пам'ятник великому Кобзареві - погруддя у мармурі - було встановлено нелегально 1899 року в Харкові, в саду поруч з особняком Х.Д.Алчевської, відомої прогресивної діячки, фундаторки жіночої недільної школи для дорослих. Автор пам'ятника - харків'янин, відомий російський скульптор, професор петербурзької Академії мистецтв В.О. Беклемішев. У його трактовці Т.Г.Шевченко - філософ і борець, готовий до рішучих активних дій. Біля цього пам'ятника часто збиралась студентська молодь, вихованці недільної школи. Поети-початківці читали тут свої вірші, сповнені віри у світле майбутнє народу. 1901 року, напередодні 40-річчя від дня смерті Т.Г.Шевченка, "по высочайшему указу" пам'ятник було знято. | ||
|
|
|||
|
На сьогоднішній день налічується 1384 пам’ятники Тарасу Шевченку у світі: 1256 в Україні та 128 за кордоном – у 35-ти державах. Пам'ятник Т. Г. Шевченку в Харкові офіційно визнаний найкращим у світі. http://kharkov.vbelous.net/shevchen.htm
|
|||
Творчі пошуки автора пам'ятника Матвія Манізера були тривалими. Збереглись свідчення, що працюючи над проектом, скульптор немало потрудився для віднайдення необхідних форм і пропорцій, образів і загальної концепції пам'ятника. Перший проект пам'ятника (1930 рік) він виконав дещо у конструктивістській манері — велика за розміром голова Шевченка з виразом зажуреності була встановлена на циліндричному постаменті з барельєфом гайдамаки-повстанця, який, стоячи навколішках, гнівно потрясав кайданами. У другому проекті (1931 рік) М. . Манізер розташував статую поета на п'єдесталі з низьким рельєфом, на якому були зображені персонажі з творів Кобзаря. І лише третій варіант проекту (1933 рік) приніс скульптору творче задоволення і перемогу у всесоюзному конкурсі, і це при тому, що в конкурсі брали участь чимало видатних скульпторів свого часу.
