маршрут3

Ще одне літописне місто Київщини. Така вже доля в Переяслава: бути в центрі і України, і української історії - ще з 907 року, коли укладається  договір князя Олега з Візантією. Інший правитель Русі, Володимир Великий, заклав тут фортецю для захисту рубежів своєї держави від ординців. Тут навіть була резиденція митрополита, поки в Києві ще будували Софійський собор! Дивна штука історія: від столиці Переяславського князівства в Х столітті - до райцентру в ХХІ ст. Може і пізніше Переяслав мав би цілком столичні амбіції, коли б не татарська навала в 1239 році, що зруйнувала місто. Переяслав все одно піднявся з колін, відродився, хоча вже й не столичним містом. Але – історичним та доленосним!

Тут жив Григорій Сковорода, тут Тарас Шевченко написав свій «Заповіт», тут народилися Шолом-Алейхем, етнограф Павло Чубинський, архітектор Володимир Заболотний.

В часи національно-визвольної війни 1648-1657 рр. Переяслав відігравав роль дипломатичного центру держави, куди приїжджали польські, татарські, угорські та турецькі посли. 

Саме тут в 1654 р. Богдан Хмельницький на великій козацькій раді підписав Переяславську угоду з Московським царством, внаслідок якої Лівобережна Україна поступово підпала під владу Росії. Знову в Переяславі вирішувалася доля України - і сучасна, і майбутня ...

Сьогодні – це місто-музей, інакше Переяслав не назвеш. Тут найбільша кількість музеїв з малих міст України - 27 музеїв на будь-який смак, що входять до Національного історико - етнографічного заповідника «Переяслав»: серед них меморіальний музей Г.С. Сковороди, музей «Заповіта» Т.Г.Шевченка, діорама «Битва за Дніпро восени 1943 р.», музей кобзарського мистецтва тощо.

Найвідомішим є Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, розташований під відкритим небом. У таких місцях – особлива аура, неначе спинився час: це  прекрасний парк з гаями, озерами та луками, в який гармонійно вписані старовинні церкви, 

млини, сільські будиночки з городами і квітниками (більшість споруд перевезені з сіл, затоплених при створенні каскаду дніпровських водосховищ). 

В кожній садибі і хатині – розмаїття вишиванок, квітів, знаряддя праці, речі побуту. Окрім виробів народних майстрів, музей пропонує ознайомитися із укладом життя представників різних верств населення, які виділені в окремі  тематичні міні-музеї на території скансену: хліба, рушника, бджільництва, музей народних обрядів та звичаїв, української православної церкви, лісового господарства, транспорту, лікарських рослин та інші. На жаль було мало часу, щоб оглянути їх, але  це  програма наступних подорожей клубу. Найбільше музейне місто країни ще чекає на нас!