Олександр Палладін – перший вчений, який почав вивчення біохімії нервової системи, визначив топографію нервових тканин, досліджував вітаміни з точки зору біохімії, встановив зв’язок між дефіцитом вітамінів в організмі і порушеннями в процесі обміну речовин.
Олександр Володимирович Палладін заснував кілька наукових напрямків, які стали основою комплексної науки біохімії в сучасному її розумінні. Це нейрохімія, біохімія харчування, вітамінів, біохімія спорту та ін.
Відомий український біохімік Олександр Володимирович Палладін народився 10 вересня 1885 року у Москві. Середню освіту Олександр Палладін здобував у Харкові, Варшаві та Санкт-Петербурзі, де в 1903 році з відзнакою закінчив Ларинську гімназію. 1906–1909 рр. навчався в Петербурзькому університеті на природничому відділенні фізико-математичного факультету. Під час навчання наукові інтереси студента Палладіна почали формуватись під впливом видатних фізіологів, професора Миколи Введенського та Лауреата Нобелівської премії з фізіології та медицини Івана Павлова. Згодом Олександр Палладін остаточно визначився зі своїми вподобаннями і почав займатись дослідженнями в галузі хімічної фізіології – науки, що зароджувалась на межі хімії та біології.
Олександр Палладін зарекомендував себе здібним науковцем і після завершення університету стажувався у лабораторіях кращих європейських університетів. Після закінчення Петербурзького університету (1908), поліпшував освіту в Гейдельберзькому університеті (1909). В лабораторіях Гейдельберга, Тюбінгена і Гессена Олександр Палладін швидко досяг визначних наукових результатів.
Працював у Петербурзі на кафедрі фізіології Жіночого педагогічного інституту (1909-1916), на Вищих жіночих сільськогосподарських курсах (1914-1916), професор Новоолександрійського інституту сільського господарства і лісництва (1916-1923, м. Харків), водночас у 1921-1931 роках завідував кафедрою фізіологічної хімії Харківського медичного інституту.
З 1925 по 1970 рік очолював Український біохімічний інститут (з 1931 р. ‒ Інститут біохімії АН України у Києві), водночас у 1934-1954 рр. завідував кафедрою біохімії Київського університету. У 1935-1938 роках ‒ незмінний секретар Президії Академії наук України, в 1939-1946 роках ‒ віце-президент, у 1946-1962 роках президент Академії наук України.
10 вересня 1965 року указом президії Верховної Ради СРСР за заслуги в розвитку радянської науки і в зв'язку з 80-річчям академік Олександр Палладін нагороджений орденом Леніна.
У 1967 році на І Міжнародному нейрохімічному конгресі у Страсбурзі Олександра Палладіна «охрестили» патріархом світової нейрохімії. Міжнародне визнання він отримав, будучи дійсним членом Польської академії наук, Хімічного товариства Франції, Міжнародного нейрохімічного товариства та у складі редколегій трьох наукових міжнародних видань, а також почесним академіком академій наук Угорщини, Болгарії та Румунії.
Помер 6 грудня 1972 року у Києві.
Наукова бібліотека запрошує ознайомитися з працею Олександра Палладіна, яка є в її фондах:
- Розвиток науки в Українській РСР за 40 років [Текст] / відп. ред. О. В. Палладін ; відп. ред. О. В. Палладін. - Київ : Вид-во АН УкрРСР, 1957. - 532 с.
