«Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.»
Ліна Костенко
Легендарна поетеса, прозаїк і громадська діячка Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року в м. Ржищів, на Київщині. Після закінчення середньої школи навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом – у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.
Одразу після завершення навчання Ліна Костенко видала свою дебютну збірку поезій «Проміння землі».
Друга збірка «Вітрила» вийшла в 1958 році, за нею – збірка «Мандрівки серця» (1961 р.). Поетесі одразу вдалося завоювати любов та повагу українців, але не всім була до вподоби її творча діяльність.
Ліна Костенко – беззаперечний моральний авторитет для багатьох українців, адже за свій вік не заплямувала себе компромісами з жодною владою. У неї завжди вистачало сміливості дивитися правді в очі й казати категоричне «ні» підлості, брехні, зрадництву. Її поезія – це позиція, вчинок. Ліна Костенко підписувала в 1965 році лист-протест проти арештів української інтелігенції. У 1966 році під час львівського судилища над братами Горинями кинула їм квіти. Згодом написала лист на захист В’ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна» й робила безліч інших вчинків, які засвідчували її активну громадянську позицію. Після цього вона майже десять років писала «у шухляду», розплачуючись за власну принциповість. Тодішня влада, зрозумівши, що її «не приручити», позбавила права друкувати власні твори, що для поета – майже смерть. Але вона вистояла. Після аварії на Чорнобильській АЕС Ліна Костенко багато часу віддала для збереження спадщини Чорнобильщини, постійно порушувала гострі побутові проблеми «зони». У 2005 році Ліна Костенко взяла участь в експедиції до Чорнобильської зони. Письменниця активно працювала нарівні з усіма вченими, рятуючи предмети побуту і артефакти народної культури від знищення і забуття.
Ліна Костенко є автором понад 15-ти поетичних збірок: «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Бузиновий цар» (1987) «Річка Геракліта» (2011), поеми «Берестечко» (1999, 2010) роману «Записки українського самашедшого» (2010) та інші. За історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979) була удостоєна Державної премії Тараса Шевченка. Твори Ліни Костенко перекладено англійською, польською, білоруською, естонською, ерзянською, італійською, німецькою, словацькою та французькою мовами. Сама ж поетеса є авторкою перекладів чеської та польської поезій.
Ліна Костенко відмовилася і від премії «Золотий письменник України», не пояснивши нічого жодним словом, і від звання Героя України (2005), яке хотів їй вручити Віктор Ющенко, а фраза «Політичної біжутерії не ношу» стала мало не афоризмом.
Ліна Костенко має чимало регалій та нагород, хоча вони для неї нічого не значать. Вона – почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», почесний доктор Чернівецького національного університету (2002) та Львівського національного університету; лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»); лауреат Премії Антоновичів (1989, за «Сад нетанучих скульптур»); лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Також її було нагороджено Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року. У листопаді 2013 року УГКЦ нагородила Ліну Костенко, Редлиха Шимона та Зеновію Кушпету третьою щорічною відзнакою імені блаженного священномученика Омеляна Ковча. У 2015 році мала планета Сонячної системи № 290127 отримала назву Лінакостенко.
У 2015 році письменниця приєдналася до гуманітарної акції «Другий фронт АТО». Ліна Костенко передала на фронт кілька збірок своїх поезій із побажаннями та словами підтримки.
Пропонуємо ознайомитися з творами Ліни Костенко, які ви можете отримати, звернувшись до Наукової бібліотеки:
- Поезія [Текст] : поезія / Л. Костенко, О. Олесь, В. Симоненко [и др.]. – Київ : Наук. думка, 1998. – 222 с.
- Костенко, Л. В. Вибране [Текст] / Л. В. Костенко. – Київ : Дніпро, 1989. – 559 с.
- Костенко, Л. Записки українського самашедшого [Текст] : роман / Ліна Костенко. – 3-тє вид. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. – 412 с.
- Костенко, Л. Маруся Чурай [Текст] : іст. роман у віршах / Л. Костенко. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 224 с.
Для пошуку інших видань радимо скористатися Електронним каталогом Наукової бібліотеки
