Натхнення – те, про що справжній майстер не повинен думати. Працювати треба кожен день… Так говорить український поет, драматург, народний артист України Юрій Рибчинський. І не тільки говорить, а й пише музику, яка зачаровує, і поезію, яка надихає.
Український поет, драматург, сценарист, заслужений діяч мистецтв України (1995), народний артист України (2000), один із засновників сучасної української пісні Юрій Євгенович Рибчинський народився 22 травня 1945 року в Києві. У 1967 році закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка.
Серйозно поезією він захопився в 1960-ті роки. То був період високого піднесення й розквіту літературного жанру. Навчаючись у Київському університеті, Юрій Рибчинський друкує свої поезії в періодичних виданнях. Коли Юрію було вісімнадцять років, його твори з'явилися в популярному журналі «Юність» та газеті «Комсомольская правда». Відтоді ім'я Юрія Рибчинського стало відомим далеко за межами України.
Юрій Рибчинський – це епоха! Він автор текстів до пісень композиторів: Володимира Івасюка («Кленовий вогонь», «У долі своя весна»), Ігоря Поклада («Осіння пісня», «Дикі гуси», «Чарівна скрипка», «Тече вода», «Зелен-клен»), Ігоря Шамо («Три поради»), Миколи Мозгового («Минає день», «Знов я у гори йду»), Г. Татарченка («Віват, король…») та багатьох інших. Загалом на пісні покладено понад 150 віршів Юрія Рибчинського. Його пісні в різні часи виконували: Ніна Матвієнко, Ярослав Євдокимов, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару, Таїсія Повалій, Йосип Кобзон, Наталія Бучинська, Наталія Могилевська, Руслана Лижичко, Павло Зібров та ін. Тому поета по праву називають одним з основоположників української естрадної пісні. Юрій Євгенович автор лібрето «Пізня середа» (1975), «Товариш Любов» (1977), «Брехуха» (1976), рок-опери «Біла ворона. Жанна д'Арк» (1991), опери «Біла ґвардія».
У 2007 відбулася прем'єра рок-опери «Парфумер», лібрето до якої написав Юрій Рибчинський.
У роботі поет завжди намагається бути неформатним і неформальним, та дуже прискіпливим, – змушує свого співавтора писати 20-30 варіантів, але й собі не попускає, шліфує вірш доти, доки не переконається, що цей варіант має право на життя. Справу робить, по-перше, без компліментарності і, по-друге, завжди оглядаючись на те, що вже зроблено ‒ задля того, щоб не тільки не збивати планку, а й піднімати її щонайвище. Формулою справжньої поезії для поета є містика, релігія і обов'язково елемент таємниці.
Юрій Рибчинський: "Якщо тобі Господь дав якийсь талант – значить, ти вибраний. І якщо ти розпорядишся цим Божим даром заради грошей, квартири, влади, то кара буде серйозною. Мені хотілось би навіть в день своєї смерті написати якийсь твір, а не вмерти міністром чи президентом. Я не для того живу!"
