Видавнича справа – дуже захоплююча та творча сфера діяльності. Складання макетів, підбір кольорової гамми, верстка. Видавці – справжні чарівники, що надають словам і зображенням відчутну форму. Це в їхніх руках електронний документ перетворюється на красиву брошуру, журнал або книгу, їхніми стараннями текст стає структурованим і легким для читання. Саме вони дозволяють мільйонам читачів насолоджуватися паперовою версією книг, їх запахом і шелестом сторінок.
День працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження в Україні відзначають в останню суботу травня. Уперше в незалежній Україні цей день відсвяткували в 1999 році, після видання Указу Президента. Тим самим держава оцінила величезний внесок видавничо-поліграфічної галузі у розвиток українського суспільства і культури, науки і освіти.
Першою українською друкарнею можна вважати краківську друкарню Швайпольта Фіоля, в якій у 1491 році з'явилися перші книги, надруковані кирилицею. Друкарня Фіоля видавала книги для України і суміжних країн, вона почала видання книг на кирилиці в тій формі, яку продовжили друкарні в Україні.
Першу друкарню в Україні заснував у Львові Іван Федоров. Вона діяла протягом 1573-1575 роках. А першою виданою на українських землях книгою став «Апостол» (1574 р.), який історично започаткував розвиток друкарства в Україні.
Справжнім шедевром друкарського мистецтва стала Острозька Біблія, завершена в 1581 році. Острог став також першим в Україні центром видання тогочасної публіцистики, яку пізніші дослідники назвали «полемічною літературою». Одним з осередків книгодрукування в Україні була Києво-Печерська Лавра. Заснована в 1616 році, Київська лаврська друкарня працювала три сторіччя.
Крім друкарень кириличного шрифту, в Україні працювали і латинсько-польські: першою була невелика друкарня у Львові, що діяла в 1592-1602 роках. Головними центрами видавничої діяльності були великі торговельні міста ‒ Київ, Львів, Острог: тут були не лише кадри ремісників, книжників, редакторів, але й можливості ширшого збуту. При великих друкарнях були свої книгарні. Книжки продавали також працівники друкарень, купці і крамарі, які розповсюджували книги разом з іншими товарами.
Був в Україні і негативний досвід руйнації книговидання, починаючи з 1720 року, коли Всеросійський імператор Петро І заборонив своїм указом книговидання українською мовою. Українське книговидання часами трохи жевріло, але не помирало. Навіть у складний період між першою і другою світовими війнами існувало близько 50 українських видавництв.
Сьогодні перед тими, хто займається виготовленням та розповсюдженням книги, постала серйозна проблема – бурхливий розвиток інформаційних технологій, який спричиняє зниження попиту на друковане видання. Однак, книга була, є і ще довго буде головним інструментом формування людської особистості, її морального й громадянського обличчя, духовних якостей, освітнього, інтелектуального і професійного рівня.
Активна громадянська позиція, високий професіоналізм та патріотизм працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження роблять неоціненний внесок у формування громадської думки, світогляду молодого покоління, культурного та духовного середовища.
Це професійне свято людей, яким притаманна висока культура, постійний творчий пошук, шанобливе ставлення до книги, хто робить найважливішу та найблагороднішу в світі справу – творить Людину.
У День працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження не відмовте собі в задоволенні зазирнути до книжкової крамниці або внести до списку покупок улюблений журнал!
