|
ІСТОРІЯ СВЯТКУВАННЯ ПАСХИ
|
|
 |
«Свято свят і торжество торжеств»- так іменують Великдень православні християни. Цього дня весь християнський світ відзначає Воскресіння Ісуса Христа з мертвих- подію, яка стала символом перемоги добра над злом, світла- над темрявою. Новозавітний, християнський Великдень був установлений апостолами після смерті й воскресіння Ісуса Христа як свято виходу з життя гріховного і знайдення життя вічного.
Свято називають також Пасха або Паска. Вважається найважливішим християнським святом, котре виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям.
У Воскресінні бачать підтвердження життя після смерті, що і є головним змістом святкування. |
|
В Україні святкувати Пасху почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано-вранці і це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом - ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахощами, щоб обмастити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожній гріб. Тоді схвильованим жінкам з’явився ангел та сповістив про Воскресіння Господнє. Слово «Пасха» походить від назви старозавітного свята песах, яке відзначали іудеї в пам’ять про звільнення від єгипетського полону. Пасхальне ягня у іудеїв стало прообразом Христа, тому Христос іменується ще Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою. У західнослов’янських мовах назва Пасхи перекладається як «Великаніч»: чеською Velikonoce, а польскою Wielkanoc. У болгарській (південнослов’янській мові) подібно до української назви - Великден. |
|
 |
Дату святкування Великодня врегулював Перший Вселенський Собор в Нікеї 325 року. До цього в різних помісних Церквах святкували Великдень у різні дні. Були й такі, що святкували Великдень разом із євреями (песах). Тож Нікейський собор постановив, що не дозволено християнам святкувати Великдень, коли євреї святкують Песах.
Дата Великодня має випадати на першу неділю після першого весняного повного місяця, яка наступає після весняного рівнодення.
Православні та більшість греко-католицьких Церков дотримуються юліанського календаря. Відповідно до нього складаються і пасхалії.
Римо-католицька церква у 1582 році перейшла на новий календар, запроваджений папою Григорієм XIII і відомий під назвою «григоріанського», або «нового стилю». У зв’язку з цим було запроваджено й нову Пасхалію. За григоріанським календарем весна починається на тринадцять днів раніше від юліанського, внаслідок чого виникає різниця в датах святкування Великодня. Також трапляється, що в католицькій Церкві Великдень припадає разом із єврейською Пасхою, а іноді навіть і скоріше від неї, хоч це й суперечить постанові Нікейського Собору.
|
|
Разом із католиками святкують Великдень за новою Пасхалією і західні білоруські грекокатолики. Православні ж усіх Церков святкують Великдень згідно з постановами Нікейського Собору, буває, що всі християни святкують Великдень разом.
Наразі дослідникам досить важко розібрати, які саме великодні обряди, коли виникли і при яких обставинах. З християнською великодньою обрядовістю змішалися давні язичницькі обряди, пов’язані зі святкуванням весняного сонця. Під впливом християнського календаря язичницька обрядовість частково перемандрувала у Великодній тиждень, а частково й зовсім зникла, оскільки припадала на Великий Піст, що повністю протилежний «весняній радості».
|
|
