Український поет, літературознавець, перекладач Михайло Опанасович Драй-Хмара народився 10 жовтня 1889 року в селі Малі Канівці на Золотонощині (нині – Чорнобаївський район Черкаської області) в козацькій родині. Спершу Михайло закінчив Золотоніську школу, а згодом – Черкаську гімназію. 1906 року за конкурсом вступив до знаменитої Колегії Павла Ґалаґана в Києві. 1910 року став студентом історично-філологічного факультету Київського університету, після закінчення якого (1915) був залишений на кафедрі слов'янознавства для підготовки до професорського звання. 1913 року відряджений за кордон, де студіював фонди бібліотек та архівів Львова, Будапешта, Загреба, Белграда і Бухареста. З початком першої світової війни як професорський стипендіат працював у Петроградському університеті, а 1917 року повернувся в Україну.
У 1918-23 роках – професор Кам'янець-Подільського університету. З 1923 по 1929 рік – професор кафедри українознавства Київського медичного інституту, а в 1930-33 роках працював у Науково-дослідному інституті мовознавства при ВУАН.
За життя Михайла Драй-Хмари вийшла друком лише одна книга поезій «Проростень» (1926). Дві інші («Сонячні марші» та «Залізний обрій») так і не побачили світу аж до 1969 року.
Як літературознавець, глибоко обізнаний із багатьма слов'янськими літературами, письменник своїми розвідками добре прислужився розвиткові історико-порівняльного методу. Щоправда, йому вдалося видати лише монографію «Леся Українка» (1926).
Вперше Київським відділом ДПУ (за звинуваченням в приналежності до контрреволюційної організації в Кам'янець-Подільському університеті) Михайла Драй-Хмару було заарештовано 21 березня 1933 року. Однак тодішньому слідству було недостатньо доказів, і невдовзі, 11 травня, його випустили із-за ґрат. Та тільки 16 липня 1934 року його справу було припинено, і професор Драй-Хмара, нарешті, був звільнений від підписки про невиїзд.
Вдруге Михайла Драй-Хмару заарештували 6 вересня 1935 року за звинуваченням у націоналістичній контрреволюційній діяльності. Михайло Драй-Хмара вперто заперечував це. Справа розглядалася 28 березня 1936 року в Москві на засіданні Особливої наради при НКВС. Вирок лаконічний – 5 років у виправному трудовому таборі. Так Михайло Драй-Хмара опинився на Колимі. 27 травня 1938 року йому додають ще десять років за нібито участь в антирадянській організації і антирадянську пропаганду вже в таборі.
Як засвідчено в документах про реабілітацію, М. Драй-Хмара помер 19 січня 1939 року «від ослаблення серцевої діяльності». Реабілітовано письменника після перевірки табірної справи в Магаданській області 28 листопада 1989 року.
Ознайомитися з творами Михайла Драй-Хмари можна, звернувшись до Наукової бібліотеки (абонемент художньої літератури, вул. Алчевських,44):
- Драй-Хмара, М. П Вибране / М. Драй-Хмара. – Київ : Днiпpо, 1989. – 541 с.