Український громадсько-політичний та державний діяч, голова Харківської обласної адміністрації (2000–2004), почесний громадянин Харкова (2006) та Харківської області (2007, посмертно), почесний громадянин Краснокутського району (2010, посмертно) народився 29 січня 1951 року в Харкові.
Після закінчення у 1973 році Харківського інженерно-будівного інституту, працював на Харківському заводі залізобетонних конструкцій (інженером-конструктором, механіком, пізніше начальником ремонтно-механічного цеху)
З червня 1981 року до квітня 1990 року перебував на партійній роботі. У цей період працював інструктором, заступником завідувача відділу пропаганди та агітації Орджонікідзевського райкому партії Харкова, інструктором, заступником завідувача оргвідділу (з 1987), завідувачем відділу адміністративних органів, завідувачем оргвідділу Харківського міськкому КПУ.
У 1989 став одним з ініціаторів створення Демократичної платформи КПРС та КПУ, співголова Харківського міського партійного клубу.
У 1990 році очолив Харківську міську раду, обраний народним депутатом України. Брав безпосередню участь у розробці Конституції України, найважливіших законодавчих актів, проводив велику роботу з консолідації Верховної Ради України, зміцненню міжнародних зв'язків України. Євген Кушнарьов був фундатором становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні, обирався президентом Асоціації міст України у 1994-1997 рр., академік Академії муніципального управління.
У 1994році заснував Харківський Фонд підтримки молодих обдарувань.
У 1995 році очолив Народно-демократичне об'єднання «Нова Україна», а в 1996 – став одним із засновників Народно-демократичної партії (заступником, а згодом першим заступником голови партії).
З грудня 1996 по листопад 1998 року – Глава Адміністрації Президента України. Перебуваючи на цій посаді, був головою Комісії з державних нагород України (з лютого 1997), головою наглядової ради Президентського оркестру (з червня до листопада 1998), заступником голови Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи, членом Ради національної безпеки і оборони України (з серпня 1997).
З березня 1997 по лютий 1999 року – голова Національної ради з питань молодіжної політики.
У жовтні 2000 повертається до Харкова, де до грудня 2004 очолює Харківську облдержадміністрацію.
Відзначений орденом князя Ярослава Мудрого V, IV, III ступенів, церковним орденом «Святого Володимира» ІІ та І ступенів, орденом «Нестора Літописця» І ступеню, французьким орденом Почесного легіону, орденами і медалями інших іноземних держав.
Євген Петрович Кушнарьов автор книг «Сто кроків Харківською землею» (2004), «Кінь рудий. Нотатки контрреволюціонера» (2005), «Вибори та віли» (2007, посмертне видання) та монографій «Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року (повний виклад)» (2004), «Рівень і якість життя населення» (2004).
16 січня 2007 під час повернення з полювання зазнав вогнепального поранення черевної порожнини, яке стало для Євгена Кушнарьова смертельним. Помер 17 січня 2007 року в районній лікарні м. Ізюм Харківської області.
17 січня 2008 року в Харкові відкрита меморіальна дошка до річниці загибелі Євгена Петровича на будинку міськвиконкому. Пам'ятник Євгену Кушнарьову 25 жовтня встановили на його могилі в Харкові. У 2010 році харківський телеканал «Р1» створив фільм про його життя під назвою «Євгеній Кушнарьов: післямова».
Наукова бібліотека пропонує ознайомитися з книгами Євгена Кушнарьова, які є у фонді книгозбірні:
- Кушнарьов, Є. П. 100 кроків харківською землею [Текст] / Є. П. Кушнарьов; літ. ред. О. О. Лукашов; худ.-оформ. І. В. Осипов. – Харків: Фоліо, 2004. – 350 с.
- Кушнарев, Е. П. Конь рыжий: записки контрреволюционера [Текст] / Е. П. Кушнарев. – Харьков: Харьков, 2005. – 270 с.
