Український письменник, громадсько-культурний діяч Лесь Мартович (Олекса Семенович) народився 12 лютого 1871 року в селі Торговиця тодішнього Городенківського повіту на Станіславівщині (нині Городенківський район, Івано-Франківської області) у родині сільського писаря. Батько вирішив за всяку ціну дати синові добру освіту. Навчався Лесь у сільській школі, після закінчення якої у 1882 році вступив до польської гімназії в Коломиї.
З 1892 року письменник навчається в Чернівецькому університеті на юридичному факультеті і в 1895 році складає перший юридичний іспит та одержує право працювати помічником адвоката. Займався громадськими справами: працював у нелегальному гуртку, члени якого проводили серед селян культурно-освітню роботу; збирав і вивчав фольклорні матеріали; видавав свою літографовану газету «Збірка»; засновував по селах читальні тощо. У той же час він був редактором львівської газети «Хлібороб» (1893), одержуючи мізерну платню – 30 гульденів, а в 1897–1898 роках став редактором «Громадського голосу», який до того редагував Іван Франко. Був членом Української Радикальної Партії. У 1898 році переїздить до Львова, переводиться, хоч і з проблемами, на навчання до Львівського університету. В цей час розпочався етап інтенсивної творчості, його твори стали систематично друкувати у львівських газетах і часописах. Працював у Львові, Дрогобичі, Городку і Стрию.
У 1900 році у Львові виходить перша збірка оповідань письменника «Нечитальник», в 1903 році – друга збірка під назвою «Хитрий Панько», в 1905 році – третя «Стрибожий дарунок» та інші оповідання.
У 1909 році він складає іспити за університетський курс, а навесні 1914 року, вже будучи тяжко хворим, одержує наукову ступінь доктора права.
За своє життя Лесь Мартович написав 27 оповідань. Основною темою творів Леся Мартовича було нужденне життя трудового українського селянства Галичини в умовах його соціального і національного поневолення, а також твори з життя інтелігенції, які написані з дусі гострої, викривальної сатири. Будучи юристом, Лесь Мартович чимало уваги приділив показу суті буржуазного суду як засобу пригноблення трудящих. Цій меті присвячені його драматичні оповідання «За топливо», «За межу», «Зле діло».
Останні роки життя Лесь Мартович жив у свого знайомого на Львівщині. Стан здоров’я письменника так погіршав, що він уже був не в змозі виконувати службові обов’язки. В ці роки написана його найбільша повість «Забобон».
Злигодні першої світової війни остаточно підірвали слабке здоров’я письменника. Взимку 1916 року його шлункова хвороба раптово загострилась і 11 січня 1916 року в селі Погариську на Львівщині на руках полонених солдат російської армії Лесь Мартович помер.
Наукова бібліотека пропонує ознайомитися з творами письменника, які є у фонді книгозбірні:
- Мартович, Л. Забобон [Текст] : повість / Л. Мартович ; передм. Ф. Погребенника. – Київ : Дніпро, 1985. – 351 с.
- Мартович, Л. Вибрані твори [Текст] / Л. Мартович ; упоряд. Ф. П. Погребенник. – Ужгород : "Карпати", 1976. – 95 с.
