«Ти себе Українкою звала
і чи краще знайти ім’я
тій, що радістю в муках сіяла,
як вітчизна велика твоя»
М. Рильський
25 лютого 2021 року виповнюється 150 років від дня народження Лесі Українки – однієї із центральних постатей в історії української національної культури. Поетеса, драматургиня-новаторка, публіцистка, перекладачка, громадська діячка – це лише незначний перелік характеристик Лесі Українки. Її життя стало прикладом боротьби, а її зброя – це слово, яке й зараз є актуальним. Поряд із Тарасом Шевченком та Іваном Франком, Леся Українка є тією особистістю, життя й діяльність якої багато у чому визначали й визначають культурне і суспільно-політичне становлення нашої країни.
Леся Українка (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 року в повітовому місті Новограді-Волинському Волинської губернії (тепер районний центр Житомирської області) в родині поміщика Петра Антоновича Косача та письменниці Ольги Петрівни Косач (в дівоцтві Драгоманової), яка публікувала твори під псевдонімом Олена Пчілка.
Дитячі роки поетеси пройшли на Волині: у Новограді-Волинському, Луцьку, Колодяжному. Взимку 1881 року дівчинка сильно застудилася в неї виявилися ознаки туберкульозу кісток. Спочатку хвороба захопила руку, потім поширилася на ногу. Через негаразди зі здоров’ям освіту здобувала дома під керівництвом приватних учителів та матері. Вона вивчила багато європейських мов, включаючи і слов’янські (російську, польську, болгарську та ін.), а також давньогрецьку, латинську. У 19 років написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів», який було надруковано в Катеринославі 1918 року. Леся Українка займалася також перекладами творів світових класиків М. Гоголя, А. Міцкевича, Г. Гейне, В. Гюго, Гомера та ін.
Писати поезії Лариса Косач розпочала в 9-річному віці – вірш «Надія». В 1884 році у львівському журналі «Зоря» були надруковані її вірші «Конвалія» і «Сафо», під якими вперше з'явилось ім'я – Леся Українка. Наступного року у Львові вийшла її збірка перекладів Миколи Гоголя.
Перша збірка поезій Лесі Українки «На крилах пісень» була надрукована у Львові в 1893 році (друге видання – в Києві в 1904 р.). У Львові ж у 1899 році вийшла і друга її збірка – «Думи і мрії», третю збірку – «Відгуки», було надруковано в 1903 році в Чернівцях. Після видання третьої збірки Леся Українка протягом десяти років написала понад сотню віршів, з яких половина за її життя не була надрукована.
У другій половині 90-х років ХІХ ст. Леся Українка звернулася до драматургії. Перша її драма – «Блакитна троянда» (1896 р.) з життя української інтелігенції. До найвизначніших творів Лесі Українки належать драми «Камінний господар» (1912 р.) і «Лісова пісня» (1911 р.). «Лісова пісня» – вершина творчості великої поетеси. Головна героїня драми-феєрії Мавка – не тільки поетичний образ казкової істоти, а й філософське узагальнення всього прекрасного, вічно живого.
Особливе місце у творчій біографії Лесі Українки займає фольклор. Вже на початку 90-х рр. Леся Українка друкує в «Житті і слові» частину фольклорних зібрань «Купала на Волині». Широтою інтересів відзначається рукописний зошит пісень із села Колодяжне, куди ввійшли веснянки, колядки, весільні, родинно-побутові, жниварські та ліричні пісні. Під час перебування в Карпатах поетеса записувала гуцульські мелодії; у 1903 р. вона друкує збірник «Дитячі гри, пісні, казки». Леся Українка стає ініціатором видання українського героїчного епосу, у 1908 р. записує на фонографі думи у виконанні кобзаря з Харківщини Г. Гончаренка. 30 записів веснянок і обжинкових пісень з голосу Лесі Українки зробив композитор М. Лисенко. У 1917 році К. Квітка впорядкував і видав книгу «Народні мелодії. З голосу Лесі Українки», до якої увійшли 225 пісень.
З 1893 року поетеса перебувала під таємним наглядом поліції, підтримувала тісні стосунки з особами, які були на засланні і багатьма студентами «сумнівної політичної благонадійності». У 1900-х рр. зміцнилися зв'язки Лесі Українки з соціал-демократичним рухом. З групою товаришів вона займалася розповсюдженням соціалістичної і марксистської літератури, перекладом праць теоретиків соціалізму, виданням цих творів за кордоном і транспортуванням у Росію. У 1907 р. при обшуку у Лесі Українки та її сестри Ольги було вилучено 121 брошуру.
Леся Українка померла 1 серпня 1913 р. в грузинському містечку Сурамі. Тіло її перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.
Сьогодні про її життєвий подвиг пам’ятають не лише в Україні, а й далеко за її межами. Створено музеї, споруджено пам’ятники, які нагадують нащадкам про силу волі Лесі Українки.
29 січня 2019 року Президент України Володимир Зеленський видав Указ №32/2021 про відзначення 150-річчя від дня народження Лесі Українки на державному рівні. Ювілей письменниці внесено до Календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО на 2021 рік.
21 січня 2021 року Національний банк України ввів в обіг срібну пам’ятну монету «До 150-річчя від дня народження Лесі Українки».
Міністерство культури та інформаційної політики 10 лютого 2021 року запустило сайт з нагоди 150-річчя від дня народження поетеси та мистецький проєкт «Леся Українка: 150 імен», який дозволить українцям пізнавати особистість і творчість письменниці та слідкувати за подіями, присвяченими Лесі Українці.
Новоград-Волинський літературно-меморіальний музей імені Лесі Українки оголосив міжнародний онлайн-флешмоб #GlobalLesyaUkrainka2021, який присвячений 150-річному ювілею видатної поетеси Лесі Українки.
Для цього потрібно:
– зробити фото, селфі або записати відео (читання твору письменниці українською чи іноземною) на фоні пам’ятника, барельєфу, муралу, меморіальної дошки Лесі Українки, на площі, вулиці, біля установ і підприємств, названих на її честь, що знаходяться у вашій місцевості.
– опублікувати його на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook, обов’язково вказавши хештег #GlobalLesyaUkrainka2021, країну і місто, де було воно зроблено.
Наукова бібліотека долучається до відзначення ювілею Лесі Українки та пропонує переглянути віртуальний огляд «Ні! Я жива! Я вічно буду жити…»
