28 лютого ‒ 140 років від дня народження Павла Федотовича Альошина

02/28/2021

«Павло Альошин – напрочуд київський архітектор. Крім того, Альошин – найвизначніший київський архітектор: його ім’я знають навіть ті з киян, хто більше ніяких архітектурних імен не знає». Пучков Андрій

Український архітектор, педагог, головний архітектор Києва (1918–1920), один з митців, який зробив найбільший внесок у формування архітектурного образу Києва Павло Федотович Альошин народився 28 лютого 1881 року.

У 1897-1898 рр. Павло Альошин навчався в рисувальній школі М. Мурашка в Києві.
У 1899 р. він здобув середню освіту і вступив до Петербурзького інституту цивільних інженерів, який закінчив у 1904 р. з медаллю за найкращий проєкт. Ще студентом Павло Альошин склав і видав у 1901 році альбом «Архітектурні ордери», який багато років був дуже популярним серед студентів і молодих фахівців, служив одним із основних посібників у справі вивчення архітектури.

Протягом 1906-1914 рр. в м. Києві за проектом П. Альошина було зведено будівлю жіночої гімназії.

У 1907-1909 рр. за проєктом архітектора зведено будівлю торговельно-промислового товариства в м. Петербурзі, під час спорудження якої він широко застосував нові на той час будівельні матеріали – бетон, залізобетон, а також новітні оздоблювальні матеріали.
У 1909-1911 рр. за його проєктом збудовано Педагогічний музей у м. Києві, під час будівництва якого архітектор вперше застосував залізобетонний каркас і металевий купол. Разом з тим цей каркас не отримав відображення в його фасадах та інтер’єрі.

У 1911-1912 рр. Павло Альошин проєктує особняк чиновника Миколи Вікторовича Ковалевського, а в 1911-1914 рр. – декілька багатоповерхових житлових будинків у м. Києві. У ці ж роки він досліджував питання шкільної типології, зробив спеціальну доповідь на IV з"їзді російських зодчих, а також розробив проєкти, серед яких типові міські навчальні школи.

Павло Альошин вважав, що архітектору недостатньо бути лише конструктором, йому необхідно також бути й художником. Саме тому протягом 1914-1917 рр. він, знаний на той час архітектор, навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, по закінченні якої отримав звання архітектора-художника.

У 1917 р. архітектор керував роботами зі створення генерального плану м. Мурманська, розробляв функціональне зонування міста, районне планування та первинну забудову житлових кварталів.

У 1919 р. Павла Альошина призначено головним архітектором м. Києва, на посаді якого він працював до 1920 р.

На початку 1920-х рр. Павло Альошин проєктує 15 шкіл у Київській області (1921), будівлю селекційної станції в м. Миронівці Київської обл. (1922-1923), проєктує і зводить санаторії у містах Грозному (1925) та Ростові-на-Дону (1925).

Протягом 1927-1935 рр. за проєктами архітектора зведені житлові будинки для спеціалістів з оригінальним планувальним вирішенням квартир – два «будинки лікаря», два житлові «будинки академіків», будинок Всеукраїнської Ради профспілок та ін. Протягом 1927-1930 рр. він спроєктував і звів перший в Україні житловий будинок з плоским залізобетонним дахом (на вул. Великій Житомирській, 17 у м. Києві).

У 1929-1931 рр. його призначено головним архітектором Діпроміста (державний інститут, на який покладалося планування міст і селищ міського типу, проєктування житлових, цивільних і комунальних споруд, науково-дослідницька робота в сфері містобудування) в м. Харкові. У 1930 р. Павло Альошин розробив планування та забудову робочого селища Харківського тракторного заводу: кожен з 36 житлових комплексів складався із житлових корпусів і групи первинного обслуговування (школа, ясла, дитсадки, клуб-їдальня, заклади культури). Усі будівлі первинного житлового комплексу були пов’язані між собою критими скляними переходами на рівні другого поверху. Житлові будинки передбачалися двох типів: секційні, чотириповерхові й будинки для одинаків (семиповерхові). На жаль, через брак фінансування не все задумане Павлом Альошиним вдалося збудувати. Проте архітектура споруджених у селищі ХТЗ споруд вирізняється простотою і лаконізмом ліній, багатою пластикою, використанням кольору та особливостей матеріалів. Вдало вирішене озеленення та благоустрій.

Павло Федотович брав активну участь у реконструкції та перебудові раніше зведених будівель інститутів Академії наук УРСР, музею Леніна, готелів «Континенталь», «Інтурист», «Грандготель», Будинку оборони та ін.

Активну участь архітектор брав у конкурсах на проєкти будівель РНК і ЦК КПУ, Урядового центру в 1935 р. У ці ж роки він керував проєктуванням Будівлі Рад і тресту харчової промисловості у Вінниці.

Після визволення Києва в 1944 р. Павло Альошин брав участь у відновленні та реконструкції Державного університету і будинку приймальні Президії Верховної Ради УРСР (Маріїнський палац). У 1945 р. разом з групою архітекторів він працював над конкурсним проєктом планування та забудови Хрещатика (друга премія).

До останніх років життя Павло Федотович Альошин займався педагогічною діяльністю. У 1920 р. його обрано професором Київського політехнічного інституту на кафедрі «Історія і теорія архітектури». З 1921 р. він був професором в Архітектурному інституті (згодом архітектурному факультеті Художнього інституту).

У 1946 р. Павлу Альошину присвоєно вчений ступінь доктора архітектури.
Він був одним із засновників Академії архітектури УРСР і її віце-президентом (1945-1950), а в останні роки життя був почесним членом Академії будівництва та архітектури УРСР.
Помер Павло Федотович Альошин 7 жовтня 1961 р. Похований на Лук’янівському цвинтарі м. Києва.

Наукова бібліотека пропонує ознайомитися з книгою, на сторінках якої ви знайдете біографію Павла Альошина та цікавими інтернет-ресурсами: