«У природі все краса, всі ці яри нашого сільського господарства: вітри, бурі, посухи й суховії страшні нам тільки тому, що ми не вміємо володіти ними. Вони не зло, їх тільки треба вивчити й навчитися управляти ними, і тоді вони будуть працювати нам на допомогу» В. В. Докучаєв.
Видатний агроном, ґрунтознавець, географ, педагог, громадський діяч, основоположник наукового генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії Василь Васильович Докучаєв народився 1 березня 1846 року в селі Мілюково, Сичовського повіту, Смоленської губернії. Середню освіту здобув у Смоленській духовній семінарії, а вищу – на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету, який він закінчив у 1871 році. Після закінчення університету Василь Докучаєв досліджує річкові відклади у верхів’ях Дніпра, а згодом льодовикові і післятретинні відклади. У 1878 р. Василю Докучаєву за його працю «Способы образования речных долин Европейской России» було присуджено науковий ступінь магістра наук. У 1877-1878 pp. він досліджує чорноземні ґрунти на півдні Європейської Росії. Ці дослідження він узагальнив у праці «Русский чернозем», опублікованій у 1883 році, в якій він довів, що ґрунт – своєрідне тіло природи, яке повинно стати об’єктом самостійної науки. Ця книга була тріумфом молодої науки – ґрунтознавства, і за яку академія наук присудила йому повну Макаріївську премію – вищу академічну нагороду того часу.
У 1880 році він очолив кафедру мінералогії в Петербурзькому університеті (1881 – штатний доцент, 1884 – професор).
У період 1888-1894 років губернське земство запросило Василя Докучаєва досліджувати Полтавську губернію. Результати роботи були видані в 16 томах із супроводжуючими їх картами. Василь Васильович створив у Полтаві і Нижньому Новгороді природничо-історичні музеї.
Від 1892 року В. В. Докучаєв виконував обов'язки директора Новоалександрійського інституту сільського господарства та лісівництва.
У 1899 році вчений сформулював так званий «закон зональності».
У 1888–1894 роках Василь Васильович керував фізико-географічними дослідженнями Полтавської губернії, разом із колегами видав матеріали щодо оцінки її земель, статті, монографію «Наш степ раніше й тепер».1890 року запропонував створити у Полтаві природничий музей.
У 1895 році вчений захворів нервовим розладом. Хвороба супроводжувалася маячнею, головними болями, ослабленням пам’яті і почуттів. Тільки в 1897 році він повернувся до роботи. У 1898 році вивчав ґрунти Бессарабії, потім, до 1900 року – Кавказу та Центральної Азії. У 1899 році виходять його останні публікації – «До вчення про зони природи», «Про зональність в мінеральному царстві».
У 1900 році хвороба знову дала про себе знати. Василь Докучаєв практично відрікається від зовнішнього світу. Тяжка хвороба не дала можливості видатному ґрунтознавцю, вченому закінчити задуману ним капітальну працю «Про співвідношення між живою і мертвою природою». Василь Васильович Докучаєв помер 8 листопада 1903 року.
Наукова бібліотека пропонує ознайомитися з працями Василя Докучаєва, які є у фонді книгозбірні:
- Докучаев, В.В. Избранные сочинения [Текст] : в 3 т. Т. 1. Русский чернозем / В. В. Докучаев. ‒ М. : Огиз, 1948. ‒ 480 с.
- Докучаев, В. В. Избранные сочинения [Текст] : в 3 т. Т. 3. Картография, генезис и классификация почв / В. В. Докучаев. ‒ М. : Огиз, 1949. ‒ 446 с.
