Видатний композитор, блискучий піаніст і новатор Бела Барток – музична гордість угорського народу. З його ім'ям пов'язані чудові сторінки не тільки в історії угорської музичної культури, а й європейської музики XX століття. Його твори, що стали класикою, охоплюють багато жанрів.
Бела Барток народився 25 березня 1881 року у селі Надьсентміклоші (нині Синніколау-Маре, Румунія). Писати музику Бела почав з 9 років. Протягом 1888 – 1892 років Б. Барток жив у Виноградові (Закарпаття, Україна), там навчився грати на фортепіано і дав свій перший публічний концерт, на якому вперше виконав власну композицію.
Протягом 1899-1903 років навчався у Будапештській музичній академії ім. Ліста. У студентські роки Бела Барток багато і з великим успіхом виступав як піаніст, а також створив чимало творів, в яких помітно вплив його улюблених тоді композиторів Й. Брамса, Р. Вагнера, Ф. Ліста, Р. Штрауса. Блискуче закінчивши музичну академію, Бела Барток зробив ряд концертних поїздок по країнах Західної Європи. Перший великий успіх Бартоку-композитору принесла його симфонія «Кошут», прем'єра якої відбулася в Будапешті (1904).
Велику роль у долі Б. Бартока зіграла його дружба і творча співпраця із З. Кодаем. Познайомившись з його методами збирання народних пісень, Бела Барток здійснив влітку 1906 року фольклорну експедицію, записуючи в селах угорські та словацькі народні пісні. З цього часу розпочалася діяльність Бартока-фольклориста, яка тривала все життя. Бела Барток досліджував музичний фольклор багатьох народів, зокрема українського: зібрав (але не видав) близько 80 українських народних пісень. Одним з останніх творів його є обробка української народної пісні «Я купив на ярмарку ячменю» (Барток назвав її «Горе чоловіка»).
У 1907 році Бела Барток почав також свою викладацьку діяльність в якості професора Будапештської музичної академії (клас фортепіано), яка тривала до 1934 року.
У 1911 році особливу зацікавленість музичної громадськості привернула до себе невелика фортепіанна п'єса композитора з незвичною назвою «Варварське аллегро», яка викликала такий резонанс, що ім'я автора відразу набуло популярність. Надихнувшись успіхом, Б. Барток звернув свою увагу на театр і приступив до створення одноактного оперного спектаклю «Замок герцога Синя борода», прем'єра якого відбулася в 1918 році в Національному театрі Будапешта.
У 1934 році він завершує свою педагогічну діяльність в Музичній Академії і починає займатися фольклорними дослідженнями. Результатом цієї роботи став вихід брошур «Угорська музика і музика сусідніх народів» (1934), «Навіщо і як збирати народні пісні» (1936) і книги «Мелодії румунських колядок» (1935).
У жовтні 1940 року, після похорону своєї матері, Бела Барток дає останній концерт в Будапешті і разом з сім'єю емігрує до Сполучених Штатів. На початку листопада вони приїжджають до Нью-Йорку. Америка зустріла композитора не надто привітно: Бела Барток був добре відомий в Європі, а на іншому континенті його ім'я нічого не значило. Концертів було мало, та й ті багато грошей не приносили. Головним джерелом доходу композитора стала наукова діяльність в нью-йорскому Колумбійському університеті, де йому присвоїли почесний ступінь доктора. Однак і ця робота тривала лише до 1943 року, так як після закінчення контракту, договір не був продовжений.
Композитор пішов з життя 26 вересня 1945 року.
Наукова бібліотека пропонує переглянути віртуальне дежавю «В полоні музики»
