4 липня – 145 років від дня народження Олександра Марковича Гінзбурга

Український інженер, архітектор, педагог, вчений,  автор понад 120 будівель, зведених у стилях модерн і конструктивізм, Олександр Маркович Гінзбург (Гінсбург) народився 4 липня 1876 року в м. Слов’янську Ізюмського повіту Харківської губернії (нині районний центр Донецької обл.).

У 1877 році родина переїхала в м. Харків. З ранніх років батьки виховували в синові любов до музики та науки, навчали його іноземним мовам.  У 1886 р. Олександр Гінзбург вступив до 3-ї Харківської гімназії, яку закінчив із золотою медаллю. У 1894-1898 рр. навчався на математичному факультеті Харківського університету. У 1899 р. удосконалював свої знання з математики на спеціальних курсах в Берлінському університеті. У 1900-1903 рр. навчався на інженерному факультеті Харківського технологічного інституту, по завершенні якого отримав спеціальність інженера-механіка та будівельника.

Плідну практичну діяльність архітектор розпочав у 1903 р. Олександр Гінзбург відкрив власне архітектурно-будівельне бюро, запроєктував і побудував низку великих житлових, громадських і промислових споруд у м. Харкові, колишній Харківській губернії, Сумах, Дніпропетровську, Полтаві, Великому Токмаку та інших містах. Він брав активну участь в архітектурних конкурсах і посідав призові місця.

Серед конкурсних робіт Олександра Гінзбурга – театр-клуб в м. Катеринославі (нині Дніпро), розроблений у 1909 р. і прийнятий до будівництва у зв’язку зі своєю оригінальністю; клуб і театр у м. Луганську (1910); палац Пестерєва в Лівадії (1910); санаторій Вострянинова в м. Кисловодську (1913); Будинок приїжджих у м. Костянтинівці (1926); Опера в м. Харкові (1936); Палац правосуддя в м. Софії (1912-1913) та ін.

У 1916 р. Олександр Маркович разом із землеміром М. Жаврідом склав топографічний план Харкова із зазначенням фактичних розмірів міста і нових поселень за межами міста. План був виданий тиражем у 1000 примірників.

З 1920 р. Олександр Гінзбург викладав будівельні дисципліни в Політехнікумі водного транспорту в м. Ростові-на-Дону, у 1925 р. – в Харківському художньому інституті.

Протягом 1923-1928 років Олександр Гінзбург працював на посадах головного інженера і головного архітектора у великих промислових трестах в містах Артемівську та Харкові. Серед них: «Донвугілля», «Транспортком», «Індубуд», «Хімвугілля», «Діпротранс» та ін.
У 1928-1930 рр. працював директором дослідної станції Наркомбуду в м. Харкові, завідував науковим відділом Діпромезу (Державний інститут з проєктування  металургійних заводів) та Діпротрансу (1931-1935).

Протягом 1933-1945 рр. О. Гінзбург викладав в Індустріальному інституті Наркомвугілля архітектурну оптику та акустику, оздоблювальні матеріали, у 1933-1938 рр. читав курс будівництва в Промакадемії, на курсах підвищення кваліфікації Спілки архітекторів та в інших організаціях. У 1931 р. за наукові праці з будівництва та успішну практичну роботу як архітектора та будівельника йому присвоєно науковий ступінь професора.

У довоєнні роки архітектор розробив декілька великих архітектурних проєктів, серед яких реалізовані: селище Костянтинівських заводів (1926), скляний і пляшковий заводи в м. Костянтинівці (1921-1927), реконструкція швейної фабрики ім. Тінякова в місті Харкові.
Брав участь О. Гінзбург і в конкурсних проєктах на будівлі Держпрому (1926), Опери в м. Харкові (1927). Багато проєктів цього часу залишилися нереалізованими: елеватор в м. Артемівську (1923); скляні заводи в м. Лисичанську (1926-1927); заводи у містах Часовому Яру, Артемівську, Амвросіївці; збірні будинки для «Індубуду», «Хімвугілля», «Донвугілля» (1927-1928); гуртожиток у м. Лисичанську (1926); Будинок відпочинку на Донбасі (1926); клуб-театр у містах Часовому Яру і Костянтинівці (1926-1927). Загалом нереалізованими 67 великих і понад 100 невеликих проєктів.

Особистий архів О. Гінзбурга був знищений у роки Другої світової війни фашистсько-німецькими окупантами й не залишилося жодної світлини або копії цих проєктів.
Важкі економічні умови тих років, складність реалізації проєктів підштовхнули О. Гінзбурга до винахідницької та науково-технічної діяльності. В результаті ним були запроєктовані та реалізовані в натурі рішення акустики в спорудах опери (1932), Будинку Червоної Армії (1935), Палацу піонерів (1935), Будинку техніки в Харкові, а також театру в м. Сталіно (нині Донецьк; 1938-1940).

Архітектор розробив низку винаходів, які були запатентовані та запроваджені на практиці: збірні будинки із залізобетону, дерева, скла, просторова дерев’яна фанера. Крім них Олександр Гінзбург розробив винаходи, опубліковані для загального користування: заморожений бетон (1905), будівництво гребель без опалубки (1931), збірний залізобетон (1926), склепіння та куполи великих прогонів (1936), металізація поверхонь (1932), розвиток і генеалогія архітектурних стилів (1913-1918), архітектурна композиція та критика (1927-1930) та ін.

У роки Другої світової війни О. Гінзбург викладав у вищих навчальних закладах м. Тбілісі, з 1943 р. – у м. Харкові (Харківський інженерно-будівельний інститут, Інститут інженерів комунального господарства та ін.). У 1944-1945 рр. викладав музичну акустику в Консерваторії та техніку сцени в Драматичному інституті.

Олександр Маркович  Гінзбург – автор теоретичних праць: «Железобетон» (1906), «О профессиональной организации и этикете зодчих» (1916), «Побудова візерунків» (1927), «Велике Запоріжжя» (1930), «Симметрия на шаре» (1935). Загалом він опублікував понад 100 друкованих праць, у тому числі друковані курси з техніки обмірів у будівництві. У статтях він досліджував низку питань архітектурно-будівельної науки: давав конструктивні пропозиції, розробляв нові методи, ідеї та конструкції.

Помер Олександр Маркович Гінзбург в 1949 р. в м. Харкові.

 Наукова бібліотека пропонує ознайомитися з літературою на дану тематику, яка є у фонді книгозбірні та цікавими Інтернет-ресурсами:

  • Павленко, Е.  Мы их скоро не увидим. Памятники, которые теряет Харьков [Текст] / Е. Павленко // Харьк. неделя. 2018.  нояб. (№ 42). С. 1, 4-5.
  • Попельницька, О. О.  Сто великих діячів культури України [Текст] / О. О. Попельницька, М. В. Оксенич. Київ : Арій, 2010. 462 с. (100 великих). 
  • Мастер архитектурного ренессанса [Текст] // Время регионов Харьковщины. 2014. 1 нояб.  С. 15

Вебліографія

 

Для допомоги зверніться до інструкції Пошук в каталозі бібліотеки

Для допомоги зверніться до інструкції Пошук в в репозитарії ХНТУСГ

Послуги МБА та ЕДД

Послуги МБА та ЕДД НБ ХНТУСГ

Контакти

Адреса для листування
Наукова бібліотека ХНТУСГ
пр.Московський 45
Харків, 61001
Телефон
E-mail:

Новини бібліотеки

Сканер у подарунок для бібліотеки

2021-12-28

Напередодні новорічних свят Наукова бібліотека отримала від  керівництва ДБТУ довгоочікуваний планетарний сканер, необхідний для оцифрування колекцій рідкісних і цінних видань.

Харківський національний технічний університет сільського господарства імені П.Василенка