«Мурашко був і лишається представником здорового, чистого мистецтва, мистецтва радісного, бадьорого і глибокого, як саме життя.» М. Г. Бурачек (художник)
Постать Олександра Олександровича Мурашка є визначальною в історії національної культури. Він був одним із тих, хто зачинав українське малярство 20 століття з його новітнім образно-пластичним баченням світу. Головними віхами на шляху пошуків виразної, адекватної часові художньої мови для майстра стали форма, колір і світло. Народжений в Україні, він увібрав у себе багатоголосся її сонячної землі та творив мистецтво, забарвлене радістю буття.
Народився Олександр Мурашко 7 вересня 1875 року в Києві, дитячі роки провів на Чернігівщині.
Малярський хист, що виявився у Олександра Мурашка дуже рано, знайшов підтримку у відомих діячів мистецтва і художників, які працювали на той час у Києві. Підлітком Олександр Мурашко опинився в центрі знаменної події, яка сколихнула художні кола Російської імперії: на його очах народжувались розписи Володимирського собору. Олександр спостерігав за роботою таких майстрів, як В. Васнєцов, М. Нестеров. Саме вони та професор Адріан Прахов першими звернули увагу на потенціал «худого, високого, лахматого, соромливого» хлопця.
У 1894 році Олександр Мурашко вступив до Петербурзької академії мистецтв. Велику користь принесло молодому художнику навчання в майстерні І. Ю. Рєпіна, де він дістав основи реалістичної майстерності, що послужили фундаментом у його подальшій творчості. По закінченню академії в 1900 році він продовжив освіту в Парижі та Мюнхені. Перебуваючи за кордоном у 1901-1903 роках, Олександр Мурашко, безперечно, відчув вплив імпресіонізму і постімпресіонізму на свій талант. Потрапивши до Парижа, він насамперед відвідує Лувр, де уважно вивчає твори іспанця Веласкеса. Поступово під впливом вражень безпосередньо від особливостей життя і побуту міста, від побаченого в музеях, на виставках у живописі Олександра Мурашка з'являються певні новації, які походять від основ імпресіонізму.
У творчості видатного українського живописця особливе місце займають численні, позначені психологічною виразністю портрети, що міцно визначили його творче обличчя як художника-портретиста. Ще за життя роботи українського митця широко експонувалися за кордоном: в Берліні, Кельні, Дюссельдорфі, Будапешті, Венеції, Римі, Відні, Амстердамі.
Усією душею Олександр Мурашко любив Київ – місто, де він народився і жив: «тут світло, тут сонце, тут чудова природа, тут своя культура». Продовжуючи справу свого дядька Миколи Мурашка, засновника Київської рисувальної школи, художник багато сил віддав вихованню мистецької молоді – на посаді професора Української Академії Мистецтв, заснованої у 1917 році.
Олександр Олександрович прожив яскраве і цілеспрямоване життя. Він був близько знайомий з багатьма прогресивними людьми своєї епохи і це наклало відбиток на всю його творчість, визначило погляди на мистецтво, скерувало громадську діяльність. Твори українського митця користувалися незмінним успіхом в Європі, їх відзначала художня критика, друкували журнали. Визнання Олександра Мурашка стало визнанням не лише окремого художника, а і його Батьківщини. Завдяки Олександру Мурашку українське мистецтво вийшло зі стану вузьконаціонального та провінційного, талант митця підняв його до західноєвропейського рівня, а його твори долучені до контексту світового художнього процесу.
Життя Олександра Мурашка обірвалося в самому розквіті його таланту 14 червня 1919 року.
