«За допомогою слова неможливо передати іншому своєї думки, а можна тільки пробудити в ньому його власну…» О. Потебня
Становлення науки в Україні в середині XIX ст. відбувалося різнобічно, але з явним випереджанням гуманітарних дисциплін, дотичних до народознавства й загальних філософсько-світоглядних проблем. Поряд з історією, етнографією і фольклористикою на передові рубежі світової науки вийшла українська філологія. Найавторитетнішим її представником був Олександр Потебня, якого однаковою мірою можна вважати і мовознавцем, і філософом – філософом мови. У цій сфері знання він був справжнім першовідкривачем і новатором.
Український філолог, мовознавець, літературознавець, фольклорист, етнограф, педагог, громадський діяч Олександр Опанасович Потебня народився 22 вересня 1835 року в селі Гаврилівці на Сумщині. Він закінчив гімназію у польському місті Радомі та історико-філологічний факультет Харківського університету. Після захисту магістерської дисертації 1860 року Олександр Потебня отримав звання магістра слов’янської словесності й продовжив навчання у Берліні, а 1874 року захистив докторську дисертацію «Из записок по русской грамматике». То була капітальна, суто лінгвістична праця, яка зробила переворот у вітчизняній філології. На великому фактичному матеріалі (писемні пам’ятки, споріднені слов’янські й неслов’янські мови) вчений пояснив багато мовних явищ, історію становлення і розвитку окремих граматичних категорій, показав зміни у структурі російської, української та інших слов’янських мов. Починаючи з 1875 р. він професор Харківського університету, завідувач кафедри російської словесності і лідер харківської школи мовознавства.
У 1877 р. О. О. Потебня очолив Харківське історико-філологічне товариство, напрямом роботи якого було вивчення історії України, її мови, культури, етнографії. За грунтовністю розробок це було одне з найповніших провінційних наукових товариств.
Олександр Опанасович Потебня був також редактором та видавцем творів письменників Гулака-Артемовського, Квітки-Основ’яненка і Манжури. Він перекладав «Одіссею» українською мовою, а серед найвідоміших його наукових праць був коментар до «Слова о полку Ігоревім».
Олександр Потебня був одним із засновників Харківської громади, Харківського історико-філологічного товариства. Виступив основоположником психологічного напрямку в слов’янському мовознавстві. Олександр Опанасович розглядав питання історії української мови та української діалектології. Виступив творцем лінгвістичної поетики, зробив вагомий внесок у вивченні етнографії та народної поетичної творчості. У 80-х рр. О. О. Потебня зосереджується на народній творчості. Дві його праці «Пояснення малоросійських і споріднених народних пісень» та розгляд збірника українського поета, вченого й педагога Я. Ф. Головацького «Народні пісні Галицької і Угорської Русі» мають важливе теоретичне значення для фольклористики.
Наприкінці ХІХ ст. у Харкові було видано ще одну працю Олександра Опанасовича Потебні «З лекцій з теорії словесності. Байка. Прислів’я. Приказка» (1894). Окремі замітки вченого до теорії народної поезії було зібрано і опубліковано у 1905 р. в Харкові під загальною назвою «З теорії словесності».
Відповідно до умов наукової роботи в тогочасній Україні О. О. Потебня викладав в університеті і писав свої праці російською мовою. І лише поетичні спроби вченого засвідчили його глибоке знання української народної творчості і любов до рідної мови. Спадщина Потебні обіймає й суспільно-політичні питання, зокрема теорію нації. Націоналізм він витлумачував як світогляд, що визнає і шанує національне розмаїття людства.
Помер видатний лінгвіст у 1891 році в Харкові. Іменем Олександра Опанасовича названо вулицю в центрі Харкова, Інститут мовознавства НАН України в Києві, а в рідному селі поставлено пам’ятник і відкрито музей.
Олександр Потебня сформувався як людина в родовій традиції, а всі його наукові досягнення стали результатом глибокого вивчення реліктів культурної традиції рідного народу. Саме в традиційній основі народної культури – джерело непроминущої цінності й вселюдського значення наукових осягнень велетня думки і слова, як назвав О. Потебню М. Сумцов.
