«Я говорю вустами мільйонів...» М. П. Драй-Хмара
Український поет, літературознавець, перекладач Михайло Опанасович Драй-Хмара народився 10 жовтня 1889 року в селі Малі Канівці на Золотонощині (нині – Чорнобаївський район Черкаської області) в козацькій родині. Спершу Михайло закінчив Золотоніську школу, а згодом – Черкаську гімназію. 1906 року за конкурсом вступив до знаменитої Колегії Павла Ґалаґана в Києві. 1910 року став студентом історично-філологічного факультету Київського університету.
Справжнє прізвище поета ‒ Драй. Це козацьке прізвище походило, очевидно, від дієслова «драти» (серед козаків було чимало прізвищ на «ай»: найвідоміше – Мамай). Але 1915 р. в Петербурзі, нещодавно перейменованому на Петроград (щоб і не пахло німецьким духом, бо ж 1914 р. Росія і Німеччина оголосили одна одній війну), прізвище «Драй» дуже скидалося на німецьке «drei» – три. Тож професорський стипендіат Петроградського університету Михайло Драй додає до свого прізвища слово «Хмара» і відтоді стає Драй-Хмарою.
1913 року відряджений за кордон, де студіював фонди бібліотек та архівів Львова, Будапешта, Загреба, Белграда і Бухареста.
Після закінчення Петроградського університету (1915) Михайло Опанасович був залишений на кафедрі слов'янознавства для підготовки до професорського звання.
З початком першої світової війни як професорський стипендіат працював у Петроградському університеті, а 1917 року повернувся в Україну.
У 1918-23 роках – професор Кам'янець-Подільського університету. З 1923 по 1929 рік – професор кафедри українознавства Київського медичного інституту, а в 1930-33 роках працював у Науково-дослідному інституті мовознавства при ВУАН.
За життя Михайла Драй-Хмари вийшла друком лише одна книга поезій «Проростень» (1926). Дві інші («Сонячні марші» та «Залізний обрій») так і не побачили світу аж до 1969 року.
Як літературознавець, глибоко обізнаний із багатьма слов'янськими літературами, письменник своїми розвідками добре прислужився розвиткові історико-порівняльного методу. Щоправда, йому вдалося видати лише монографію «Леся Українка» (1926).
Вперше Київським відділом ДПУ (за звинуваченням в приналежності до контрреволюційної організації в Кам'янець-Подільському університеті) Михайла Драй-Хмару було заарештовано 21 березня 1933 року. Однак тодішньому слідству було недостатньо доказів, і невдовзі, 11 травня, його випустили із-за ґрат. Та тільки 16 липня 1934 року його справу було припинено, і професор Драй-Хмара, нарешті, був звільнений від підписки про невиїзд.
Вдруге Михайла Драй-Хмару заарештували 6 вересня 1935 року за звинуваченням у націоналістичній контрреволюційній діяльності. Михайло Драй-Хмара вперто заперечував це. Справа розглядалася 28 березня 1936 року в Москві на засіданні Особливої наради при НКВС. Вирок лаконічний – 5 років у виправному трудовому таборі. Так Михайло Драй-Хмара опинився на Колимі. 27 травня 1938 року йому додають ще десять років за нібито участь в антирадянській організації і антирадянську пропаганду вже в таборі.
Працював він у вибої або на промиванні золотої руди, стоячи по пояс у крижаній воді, а ночував у наметах на 30-градусному морозі. В одному з листів дружині поет писав: «Я падаю на роботі, і тоді мене підвішують... Ноги опухли...».
Як засвідчено в документах про реабілітацію, М. Драй-Хмара помер 19 січня 1939 року «від ослаблення серцевої діяльності». Реабілітовано письменника після перевірки табірної справи в Магаданській області 28 листопада 1989 року.
Ознайомитися з творами Михайла Драй-Хмари можна, звернувшись до Наукової бібліотеки (абонемент художньої літератури, вул. Алчевських,44):
- Драй-Хмара, М. П Вибране / М. Драй-Хмара. – Київ : Днiпpо, 1989. – 541 с.
