«Я обізвався серцем в світ» М. Вінграновський
Його називають «чарівником слова», «степовим Сварогом», «вінграном», «зітканим з любові». Це все про Миколу Степановича Вінграновського.
Український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист і поет Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада 1936 р. в місті Первомайську Миколаївської області в сім’ї селянина. Батько письменника Степан Миколайович Вінграновський походив із села Кумарі, що на Миколаївщині, працював столяром. Матір Вінграновського – Зінаїда Олександрівна походила із села Стара Корениха, сьогодні Миколаївська область. Матір письменника була родом з бідної та багатодітної сім'ї, тому через скрутне становище ще з дитинства Зінаїда Олександрівна працювала наймичкою в панському маєтку. Згодом матір письменника разом із сестрою Анною перебралися жити в село Кумарі, і там познайомилася з батьком Степаном Миколайовичем і одружилися. Зінаїда Вінграновська стала взірцем для свого сина, вона дуже любила розповідати історії, читати книги, любила свою Батьківщину. Про важливість матері у формуванні особистості письменника свідчать його спогади, саме матері Микола завдячує, тим що в роки голодомору він зміг вижити. Образ матері письменник пронесе крізь свій творчий шлях. Батько Миколи Вінграновського все життя чесно трудився і його образ у творчості письменника постав, як воїна-хлібороба.
На його долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнних років. Тому й школу він закінчив уже вісімнадцятирічним юнаком. Після закінчення школи майбутній письменник вступив до Київського театрального інституту мистецтв, ім. Карпенка-Карого на акторський факультет. Через два тижні після навчання, Миколі Вінграновському запропонував О. Довженко спробувати себе як режисер та кіносценарист. О. Довженко забирає Миколу Вінграновського в Москву, де хлопець продовжує навчання у Всесоюзному інституті кінематографії. На цей час припадає знайомство його з О. Довженком, який мав великий вплив на творчість і навіть вибір життєвого шляху майбутнього поета. 1956 р. помирає О. Довженко, але Микола Вінграновський твердо стоїть на шляху кінотворчості. Пізніше М. С. Вінграновський написав спогад «Рік з Довженком» та присвятив йому кілька поезій. Після закінчення інституту Микола Вінграновський працює на Київській студії ім. О. Довженка як кіносценарист, режисер, актор. У 1961 р. Вінграновський зіграв головну роль у фільмі «Повість полум’яних літ», автором цього фільму був Олександр Довженко, за головну роль у цьому фільмі Микола Степанович отримав нагороду на кінофестивалі у Лос-Анджелесі. На Україну Микола Вінграновський повернувся вже відомою особистістю, та на жаль Батьківщина зустріла непривітно письменника, він починає працювали у кіностудії Довженка помічником режисера, його сценарій «Світ без війни», так і не зміг бути втіленим у життя.
У 1961 р. він назавжди «орендував» своє місце в українській літературі – місце «маршала української літератури» (Ігор Калинець).
У 1962 році письменник вступив до спілки письменників України. Перші поетичні публікації Миколи Вінграновського датуються 1957 роком (журнал «Дніпро» №2). Перші вірші з’явилися друком у 1975 р., а перша збірка – «Атомні прелюдії» – вийшла у 1962 р. Виразним свідченням подальшого творчого розвитку Миколи Вінграновського стали збірки «На срібнім березі» (1978), «Ластівка біля вікна» (1981) , «На добраніч» (1983).
Майже одночасно з поезією Микола Вінграновський почав писати і прозу. В повістях та оповіданнях «Первінка», «Сіроманець», «Гусенятко», «Кінь на вечірній зорі», «У глибині дощів», «Літо на Десні» та інших він то веселою, то сумовитою поетичною барвою поєднує світ людей зі світом звірів, птахів, рослин, з життям всього живого й «неживого» (власне, вся природа у Миколи Степановича Вінграновського вищою мірою жива).
У творчості М. Вінграновського були твори та поезії та для дітей. На початку 60-х років з'явилося оповідання «Бинь-бинь-бинь», «Чорти», збірка віршів «Андрійко-говорійко». Саме за вагомий внесок у дитячу літературну творчість – письменник був нагороджений державною премією ім. Тараса Шевченка. Дитяча тема у творчості М. Вінграновського, це не просто тема, а сфера співіснування людини та природи, товаришування дитини та природи, яке втрачене у світі дорослих. Саме у віршах, які писав автор він відчував себе дитиною, повертався назад у минуле, бо тільки у дитинстві ми можемо відчувати себе вільним. Дитяча література Миколи Степановича вважається новаторською, тому що його вірші написані з дитячою уявою, з поетичністю дитячої душі.
В останні роки свого життя М. С. Вінграновський багато пише для дітей, у 1984 р. виходять збірки оповідань для дітей «Літній ранок», «На добраніч» та «Ластівка біля вікна».
Творчість Миколи Степановича перекладена російською, литовською, чеською, англійською мовами. Сам М. Вінграновський також перекладав твори з російської мови, грузинської, молдавської.
Микола Вінграновський – режисер 5 художніх та 8 документальних фільмів. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, Почесної Грамоти Президії Верховної Ради України, Лауреат літературної премії «Благовіст», Лауреат премії Фундації Антоновичів (США).
Микола Степанович хворів на важку недугу і помер на 68-році життя, 26 травня 2004 року о 8 годині ранку у своїй квартирі в Києві.
Поховали письменника 27 травня на Байковому цвинтарі.
Вшанування творчості письменника започаткувала бібліотека у Білій Церкві, яку Микола Вінграновський почасти відвідував під час літературних вечорів та читань його творів.Також над річкою Рось стоїть пам'ятний знак, де письменник писав свої твори та де його натхненням була природа.
Пропонуємо ознайомитися з твором Миколи Вінграновського, який є в фондах Наукової бібліотеки:
- Вінграновський, М. С. Кінь на вечірній зорі [Текст] : повісті / М. С. Вінграновський. ‒ Київ : Веселка, 1987. ‒ 197 с.
Для пошуку інших видань радимо скористатися Електронним каталогом Наукової бібліотеки
