«Що є життя? Коротка мить.
Яке його надбання?
Красою душу напоїть
І, не вагаючись, прожить
Хвилину раювання.»
М. К. Вороний
Український поет, театрознавець, актор, перекладач Микола Кіндратович Вороний (псевдоніми і криптоніми ‒ Арлекін, Віщий Олег, Homo, Кіндратович, Микольчик, М. В., К-ич М, М-У-ко та інші) народився 6 грудня 1871 року в сім’ї ремісника. Навчався він у Харківському реальному училищі, пізніше ‒ в Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв’язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. Три роки Микола Кіндратович перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Продовжував навчання у Віденському і Львівському університетах (філософський факультет). У Львові він зблизився з Іваном Франком, який справив великий вплив на формування його світогляду, літературно-естетичних поглядів.
М. К. Вороний працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка, режисером українського театру товариства «Руська бесіда», в редакції журналу «Життє і слово», де вів рубрику «Вісті з Росії». Микола Кіндратович допомагав І. Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Радикал», деякий час був неофіційним редактором журналу «Зоря».
З 1897 року ‒ актор труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших, 1901 року залишив сцену і служив в установах міст Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова.
У 1910 році І. К. Вороний оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі. У 1920 році емігрував за кордон, жив у Варшаві.
Перші поетичні твори, написав ще навчаючись у Харківському реальному училищі. Друкуватися Микола Вороний почав у 1893 (вірш «Не журись, дівчино»). Перша збірка Миколи Вороного «Ліричні поезії» вийшла в 1911 році у Києві.
Микола Вороний писав твори, пройняті щирою любов'ю до народу, шаною до його кращих синів («Краю мій рідний», «Горами, горами», «Привид»; вірші, присвячені Т. Шевченкові, І. Франкові, М. Лисенкові). У 1920 році у Варшаві виходить друком нова збірка поезій «За Україну». Згодом Микола Кіндратович повертається до Львова, де видає театрознавчі книги і розвідки – «Режисер», «Драматична примадонна», «Пензлем і пером». Микола Вороний ‒ автор ряду літературознавчих статей, театральних рецензій. У його творчій спадщині значне місце посідають переклади й переспіви з інших літератур – М. Метерлінка. Г. Гейне, О. Пушкіна, М. Некрасова, А. Фета та ін.
1934 року проти Миколи Вороного порушене попереднє слідство і його було вислано з України. Навесні 1938 року його знову заарештовано, звинувачено у контрреволюційній діяльності і засуджено до розстрілу. 7 червня 1938 року Микола Вороний трагічно загинув на Соловках.
Пропонуємо ознайомитися з творами Миколи Вороного, які є у фонді Наукової бібліотеки:
- Вороний, М. К. Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика [Текст] / М. К. Вороний; упоряд. Т. І. Гундорова. ‒ Київ : Наук. думка, 1996. ‒ 704 с.
- Вороний, М. К. Твори [Текст] / М. К. Вороний. - Київ : Днiпpо, 1989. ‒ 687 с.
Для пошуку інших видань радимо скористатися Електронним каталогом Наукової бібліотеки
