Письменниця, літературознавиця, перекладачка, публіцистка, авторка праць з теорії літератури, історії фемінізму Соломія Дмитрівна Павличко народилася 15 грудня 1958 року у Львові в сім'ї українського письменника Дмитра Павличка.
Закінчила відділення романо-германських мов і літератури Київського державного університету імені Тараса Шевченка, аспірантуру при ньому. У 1984 році захистила кандидатську дисертацію з американської літератури на тему «Філософська поезія американського романтизму (поетична творчість Ралфа Уолдо Емірсона та Емілі Дікінсон)».
Упродовж 15 років працювала в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, спочатку молодшою науковою співробітницею відділу зарубіжної літератури (1985-1990), потім науковою співробітницею (1990-1991), старшою науковою співробітницею (1992-1996), а згодом провідною науковою співробітницею відділу теорії літератури (1997-1999). Була викладачкою філологічного факультету гуманітарних та суспільних наук Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1992-1993), а також факультету гуманітарних наук та суспільних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» (1995).
Соломія Павличко була докторкою філологічних наук (1995), доценткою (1997) та професоркою «Києво-Могилянської академії» (1998), членкинею Національної спілки письменників України (з 1992 року) та Асоціації українських письменників (з 1997 року), а також лауреаткою премії імені академіка Сергія Єфремова (посмертно) за працю «Дискурс модернізму в українській літературі» (1999). Соломія Павличко також була запрошеною викладачкою української літератури відділу славістики та східноєвропейських студій в Альбертському університеті (Едмонтон, 1990) і у Гарвардській літній школі україністики (1996-1997), куди її було запрошено як стипендіатку програми Фулбрайта. Представляла Україну в академічній раді Програми підтримки вищої освіти соросівського Інституту Відкритого Суспільства у Будапешті. Із 1990 по 1993 роки була головкинею комісії з поширення української культури Міжнародної асоціації україністів та експертної комісії програми «Підтримка вищої школи в Україні» Міжнародного фонду «Відродження» з 1995 по 1997 роки.
1992 року Соломія Павличко створила видавництво перекладної наукової літератури «Основи», у якому вона до грудня 1999 незмінно очолювала редакційну раду і формувала видавничу політику (з 2011 року видавництвом керує донька Соломії, Богдана Павличко).
Соломія Павличко ‒ визнана авторка праць з історії фемінізму. Започаткувала в Україні видання феміністичної літератури, займалася ідеєю партнерської сім'ї, образом нової української жінки ‒ активної, творчої.
Найвідомішими працями Соломії Павличко є «Теорія літератури», «Фемінізм: статті, дослідження, бесіди та інтерв'ю», «Націоналізм, сексуальність, орієнталізм». Перші книжки Павличко: «Философская поэзия американского романтизма: Эмерсон. Уитмен. Дікінсон» (1988 рік), «Байрон. Нарис життя і творчості» (1989 рік), «Лабіринти мислення. Інтелектуальний роман сучасної Великої Британії» (1993 рік), ‒ не мали значного розголосу, однак, на думку Тамари Гундорової, романо-германська філологія дозволила Соломії поглянути на українську літературу із західного боку і побачити її у світовому контексті, як рівноцінну.
31 грудня 1999 року взяла участь у телепередачі «Сніданку з 1+1», а ввечері вдома, внаслідок отруєння чадним газом від несправного бойлера, втратила свідомість і захлинулась у ванній на 42 році життя.
