Визначний український драматург, публіцист, громадський та культурний діяч Микола Гурович Куліш народився 19 грудня 1892 року в селі Чаплинці Дніпровського повіту Таврійської губернії (зараз – Херсонська область) в бідній родині. Навчався у церковно-парафіальній школі. Микола, якого природа наділила прекрасною пам'яттю, дивував учительку своїми запитаннями і відповідями. Був жадібний до книжок: перечитав усе, що було в шкільній бібліотеці і в книгозбірнях вчителів. Потяг до навчання мав настільки великий, що місцева інтелігенція зібрала 100 крб. для здібного учня і у вересні 1905 року Микола Куліш, якому на ту пору було 13 років подався в Олешки. Після закінчення чотирикласної школи М. Куліш вступив до 5 класу приватної гімназії. Саме там починає виявлятися його художній і літературний хист.
Влітку 1914 року він вступає на інформатико-філологічний факультет Новоросійського (Одеського) університету. А в серпні почалася перша світова війна, і Микола Куліш був мобілізований на фронт.
У 1919 році Микола Куліш сформував у Херсоні Дніпровський селянський полк, з яким воював проти Денікіна на боці Червоної армії. Завершивши у 1921 році службу військовим керівником Херсонського та Дніпровського повітових військкоматів, Микола Куліш перейшов на цивільну службу. Після цього завідував Дніпропетровським відділом народної освіти, редагував газету. У 1922 році переїхав до Одеси, де працював інспектором шкіл. В Одесі Микола Куліш став членом письменницької спілки «Гарт», захопився ідеями літературного угрупування М. Хвильового «Урбіно», закінчив п'єсу «97», яка зробила його знаменитим драматургом.
З 1925 року письменник жив у Харкові, тут він плідно співпрацював з режисером театру «Березіль» Лесем Курбасом, якого він вважав видатним режисером і мислителем. Дружба між ними тривала 8 років – аж до смерті і мала великий вплив на становлення українського театру у першій половині ХХ ст.
Через те, що Лесь Курбас дуже шанував Миколу Куліша, його п'єси ставилися у театрі «Березіль» найчастіше. Безпосередньо Лесь Курбас поставив п'єси «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса», а за його підтримки ставили п'єси «Комуна в степах», «97». Якби не заборони реперткому, в цьому театрі також було б поставлено комедії «Отак загинув Гуска», «Хулій Хурина», драми «Зона», «Закут», «Вічний бунт», «Патетична соната» – це було в намірах театру «Березіль».
У 1934 році на першому Всесоюзному з'їзді радянських письменників Миколу Куліша було звинувачено у буржуазному націоналізмі, а в 1935 році – заарештовано. Миколу Гуровича Куліша було розстріляно в кінці жовтня 1937 року в урочищі Сандомах біля Медвежегорська (Карелія).
Наукова бібліотека пропонує переглянути віртуальний огляд «Микола Куліш. На відстані часу»
