Український поет, педагог, літературознавць Петро Петрович Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790 року у містечку Городище на Київщині (зараз Черкаська обл.) в сім’ї священика.
У 1801-1803 рр. навчався у Київській академії. Не закінчивши академію, у 1813 році почав викладати в приватних пансіонах Бердичева, вчителював у будинках багатих польських поміщиків.
У 1817 році переїхав до Харкова і вступив до університету вільним слухачем словесного факультету, і тоді ж, завдяки заступництву попечителя Харківського навчального округу графа Потоцького, затверджений Радою університету лектором польської мови. З 1820 року йому було доручено викладання також історії, географії та статистики.
Петро Гулак-Артемовський заклав основи нової байки, дав перші зразки романтичної балади, збагатив літературну мову, показав приклад майстерного віршування. Активну літературну діяльність він розпочав після переїзду 1817 року до Харкова, коли в журналі «Украинский вестник» були надруковані його переклади російською мовою з Ж.-Ж. Руссо, Дж. Мільтона, Ж. Расіна. Популярність поет здобув після опублікування в 1818 році у цьому самому журналі відомої байки «Пан та Собака».
У 20-ті роки XIX століття він публікує байки «Солопій та Хівря», «Тюхтій та Чванько» (обидві 1819), «Дурень і Розумний», «Цікавий і Мовчун» (обидві 1820), «Батько та Син», «Рибка», «Дві пташки в клітці» (всі 1827), в яких торкається життєвих проблем, часом соціального характеру.
У 1855 році Гулак-Артемовський обраний почесним членом Харківського університету. Крім того, П. П. Гулак-Артемовський з 1818 року викладав французьку мову в Харківському інституті шляхетних дівчат, а з 1827 року також керував навчальною частиною Полтавського інституту шляхетних дівчат. Він належав до числа засновників «Українського журналу».
Помер Петро Гулак-Аремовський 13 жовтня 1865 року в Харкові.
