«Якби він не став поетом, він міг би стати характерним актором - частенько грав у житті. Якби він не став поетом, він міг би стати добрим співаком, бо голос мав оксамитовий, розкішного тембру баритон. Якби він не став поетом, то міг би стати композитором, бо частенько сам підбирав мелодії до своїх текстів. Якби він не став поетом, він міг би стати вчителем... Йому багато було дано від бога, життя відкривало перед ним тисячі шляхів, тисячі ролей, кожну з яких він зіграв би блискуче. Але він став поетом, великим українським поетом. Його ім'я – Андрій Малишко.» Наталя Шубенко
Український поет-пісняр Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 року в м. Обухів Київської області в багатодітній сім'ї сільського шевця. Андрій був наймолодшою, тобто одинадцятою дитиною в сім’ї. Звичайно, великій родині виживати у скрутні часи було нелегко, тому батько займався чоботарським ремеслом, а під час посухи їхав до Таврії на заробітки. Любов до поезії і пісень йому передала його мати.
Після закінчення семирічки Андрій Малишко вступив до Київської медичної школи, але незабаром, відчуваючи потяг до літератури, до писання віршів, переходить на літературний факультет Київського інституту народної освіти, який і закінчив у 1932 році. Деякий час він працював учителем мови та літератури в місті Овручі, потім у газеті «Радянське село». У 1934 році його було призвано до армії.
У 1930 році юнак надрукував перші вірші в журналах «Молодий більшовик» та «Глобус». Закінчивши у 1932 році Київський інститут народної освіти, працював учителем в Овручі. Відслуживши рік у армії, переїхав до Харкова й працював журналістом.
Протягом 1935-1940 років Андрій Малишко видав збірки: «Батьківщина» (1936), «Лірика», «З книги життя» (1938), «Народження синів» (1939), «Листи червоноармійця Опанаса Байди», «Березень», «Зоревідні», «Жайворонки» (усі - 1940). У цей же період написав поеми «Трипілля» (надруковано лише уривки), «Ярина», «Кармалюк», «Дума про козака Данила». Ця поезія була пройнята героїко-романтичним пафосом, що відповідав тодішній атмосфері в країні, яка будувала «суспільство сталінського казарменого соціалізму» і нівелювала особистість.
У період Другої світової війни Андрій Малишко - на фронті: головним чином працює кореспондентом військових газет «Красная Армия», «За Радянську Україну», «За честь Батьківщини», де виступав і як поет, і як публіцист; видав сім збірок поезій: «До бою вставайте!» (1941), «Україно моя!» (1942, виходила двічі), «Понад пожари» (1942), «Слово о полку» (1943), «Битва» (1943), «Полонянка» (1944), «Ярославна» (1946). У 1944-1947 роках Андрій Малишко працював відповідальним редактором журналу «Дніпро».
А. Малишкові були притаманні рідкісне поетичне обдарування, палка уява і глибоко народне розуміння краси й добра. До образу матері Малишко звертався постійно. У довоєнній поезії для ліричного героя мати – духовний критерій життя, його «моральне сонце». Але особливо неповторним образ матері окреслюється у роки Другої світової війни. Митець піднявся до філософських узагальнень, змалювавши не тільки конкретні риси своєї матері, а й образ Ярославни, чиїм ім'ям він назвав свою матір. Це – образ самої України, що через віки просить своїх нащадків захистити Батьківщину від лютого ворога, фашистського варварства, промовляючи «Сини мої, де ви, сини». Ця поезія – один із шедеврів української лірики.
За поему «Прометей» отримав у 1947 році Сталінську премію. У 1950 році з'явилась збірка «За синім морем», написана після відвідання поетом Канади та США разом з групою діячів культури. Наступного року він отримав за неї Сталінську премію.
Андрій Малишко трепетно ставився і високо цінував пісню… Не дивно…, бо ж його серце билося у ритмі серця України. Авторству Андрія Малишка належать тексти відомих українських пісень «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Як на дальнім небосхилі», «Ми підем, де трави похилі», «Вчителька» тощо. А його поезія «Пісня про рушник», розкрилена прекрасною музикою Платона Майбороди, стала надбанням усієї співочої України. стала знаковою для українського народу, яка досі відгукуються у людських серцях. Цю пісню ми, українці, називаємо народною!
Відомий Андрій Малишко і як активний громадський діяч. Він обирався депутатом Верховної Ради УРСР. За видатні заслуги в літературі та участь у Великій Вітчизняній війні поет нагороджений орденами і медалями Радянського Союзу. Книга Андрія Малишка «Далекі орбіти» відзначена Шевченківською премією.
Помер Андрій Малишко 17 лютого 1970 року у Феофанії. За тиждень до смерті поет написав вірш «Чому, сказати, й сам не знаю» в якому роздумує про людське життя, згадує рідну стежину, з якої все починалось.
І варто пам’ятати, що Андрій Самійлович Малишко понад усе любив Україну і українців, бо ж заповіт залишив по собі:
«Щоб Україні була свобода!!!»
Пропонуємо ознайомитися з твором Андрія Малишка, який є в фонді Наукової бібліотеки
- Малишко, А. С. Прометей [Текст] : поема / А. С. Малишко. - Київ : Дніпро, 1978. - 132 с.
Для пошуку інших видань радимо скористатися Електронним каталогом Наукової бібліотеки
