Українська письменниця, публіцистка, освітянка, педагогиня, організаторка і керівниця першої в Україні безплатної жіночої недільної школи, одна з найяскравіших представниць української інтелігенції середини XIX – початку XX ст. Христина Данилівна Алчевська (у дівоцтві Журавльова) народилася 16 квітня 1841 року в м. Борзна Чернігівської губернії у дворянській родині.
Освіту здобула самотужки. Юність вона провела в м. Курську, куди переїхала її родина. Тут, навчаючи письма селянських дітей, уперше випробувала свої сили на ниві народної освіти. Вона з дитинства мріяла стати вчителькою, але отримати професійну освіту їй не вдалося.
У 1862 році Христина Данилівна одружилася з відомим підприємцем і меценатом Олексієм Алчевським і переїхала до Харкова. Тут молода жінка стала активною членкинею товариства «Громада», діячі якого ставили перед собою мету відновити єдність інтелігенції з народом, сприяти народному просвітництву. Христина Данилівна склала іспит на право викладати і у 1862 році заснувала приватну безплатну недільну школу для жінок. З 1862р р. до 1870 р. школа існувала нелегально, заняття відбувалися вдома у Христини Алчевської. Потім школа знаходилася у приміщенні початкового училища, а в 1896 році за проєктом О. Бекетова для школи збудували власну споруду у Мироносицькому провулку – нині вул. Раднаркомівська, 9 (нині вулиця Жон Мироносиць). У цьому навчальному закладі в різний час здобули освіту майже 17 тис. жінок. Керована Христиною Алчевською школа була навчальним закладом, який давав освіту значно ширшу, ніж звичайна недільна школа. Поряд з уроками в недільній школі Х. Алчевської великого значення надавали позакласній роботі, особливо ж проведенню шкільних свят. Новорічні ялинки, прогулянки за місто, відвідування театрів, музично-театралізовані вистави були ефективними складовими виховного процесу. Унікальним явищем у діяльності Харківської приватної жіночої недільної школи став музей наочних посібників (таблиць, картин, альбомів, історичних та географічних карт, манекенів, чучел тощо). У 1896 р. музей налічував 434 експонати, причому, були посібники, спеціально виготовлені для цього музею.
До Христини Данилівни приїздили педагоги з України, Кавказу, Росії вчитися, як зорганізувати школи такого типу й вести в них заняття. У її салоні часто збиралися визначні діячі науки й мистецтва. Серед них – літератори Гнат Хоткевич, Олександр Олесь, Михайло Обачний (М. Косач), Пантелеймон Куліш, Тадей Рильський, М. Вороний. Школа проіснувала до 1919 року.
У 1879 році Х. Д. Алчевська влаштувала на власні кошти подібну до Харківської недільну школу в селі Олексіївці на Катеринославщині, в якій вчителював письменник Борис Грінченко. Вона домагалася відкриття на Харківщині жіночих безплатних шкіл, збереження українських книг у бібліотеках та присвоєння парафіяльним школам імені Т. Г. Шевченка. За це її було притягнуто до суду.
Христина Алчевська організувала в Харкові Товариство грамотності, безкоштовну Першу громадську бібліотеку (нині Державна наукова бібліотека ім. В. Короленка).
Поряд з просвітницькою, Христина Данилівна займається літературною і науково- педагогічною, бібліографічною діяльністю. З ініціативи та під керівництвом Христини Алчевської було видано тритомний рекомендаційний покажчик книг «Что читать народу?» (1884–1906), який на виставках в Антверпені, Чикаго і Парижі отримав найвищі нагороди.
Педагогічна діяльність Х. Алчевської здобула всесвітнє визнання на Міжнародному конгресі приватної ініціативи у справі народної освіти (Франція, 1889). Її було обрано віцепрезиденткою Міжнародної ліги освіти.
Діяльність Христини Данилівни була прикладом служіння своєму народові, його мові. Незважаючи на заборону, вона відстоювала українську мову, народну пісню, пропагувала твори Т. Г. Шевченка. В садибі Алчевських у Харкові у 1899 році з ініціативи Христини Данилівни було встановлено перший у світі пам’ятник Кобзареві (скульптор академік В. Беклемішев). Сучасники казали, що Х. Д. Алчевська поєднувала європейські та українські націоналістичні цінності.
Христина Данилівна Алчевська виростила та виховала славнозвісних дітей, які залишили помітний слід в історії вітчизняної науки та культури: Дмитро став кандидатом природничих наук, добре грав на віолончелі й малював, Іван – знаменитий оперний співак, Микола – педагог і громадський діяч, Григорій – композитор, Христя – поетеса і педагогиня.
Померла Христина Алчевська 15 серпня 1920 року в Харкові.
Життя і діяльність Х. Д. Алчевської – приклад самовідданої праці, вірного служіння справі народної освіти, її ім’я займає гідне місце в історії нашої країни і рідного Харкова.
Наукова бібліотека пропонує переглянути вебліографічний огляд «Видатні і знамениті, відомі і маловідомі жінки в історії Харківщини та в житті нашого міста» (частина 1)
Пропонуємо ознайомитися з літературою на дану тематику, яка є у фонді книгозбірні:
- Жіночий погляд [Текст] / авт.-упоряд. А. П. Краснящих. – Харків : Фоліо, 2009. – 345 с.
- Ковалець – Грузинська, Л. Суцвіття родинного таланту. [Текст] : штрихи до сімейного портрета Алчевських / Л. Ковалець – Грузинська // Жінка. – 1992. – №1. – С. 6-7
- Алчевські поріднилися з Бекетовими [Текст] // Губернія. – 2007. – верес. – С. 56-57
- Кушнарьов Є. П. Родина просвітників і гуманістів : [Родина Алчевських] // 100 кроків Харківською землею / Є. П. Кушнарьов. - Харків, 2004. – С. 211–215
- Черкаська, Г. Христя Алчевська: людина з сонцем на вустах [Текст] / Г. Черкаська // Голос України. – 2018. – 27 верес. – С. 9
- Непогамована туга за сонцем : до 125-річчя від дня народження Х. О. Алчевської // Знаменні дати : календар-2006. – 2007. – № 1. – С. 69-73. – Бібліогр. наприкінці ст.
Для пошуку інших видань радимо скористатися Електронним каталогом Наукової бібліотеки
