«Я вірую, що Україна знову буде Великою і славною.» Андріан Кащенко
Український письменник, талановитий романіст кінця XIX – початку XX ст., автор численних прозових творів про героїку Запорозької Січі Адріан Феофанович Кащенко народився 19 вересня 1858 року у м. Катеринослав (сучасний Дніпро). Сім’я Кащенків була великою ‒ п’ятеро хлопців і чотири дівчини. Всі діти здобули ґрунтовну освіту та добре виховання. Двом із них ‒ найменшому Адріанові та старшому від нього на три роки Миколі ‒ судилося відіграти помітну роль в історії культури свого народу.
У 1867 році Адріан вступив до Катеринославської гімназії. Хоча хлопець був, як писав брат Микола «працелюбним, тихим, рівним вдачею, і незворушно спокійним», навчання в гімназії йому ніяк не давалося. Через деякий час, Адріан зважується на рішучий вчинок. Залишає гімназію після третього класу і вступає до юнкерського училища. Але, на відміну від найстаршого брата, який дослужився до генерала, Адріан не зробив військової кар’єри. Прослуживши кілька років офіцером, він, як свідчить брат Микола, вступив на дрібну службу в управління залізниці (був контролером у поїздах).
Оселившись у Катеринославі, одружився, купив маленький будиночок, з невеликої платні допомагав навіть старим батькам, а коли в 1888 році померла мати, він узяв на своє утримання батька і доглядав його до смерті. Свої ж глибокі душевні запити задовольняв посильною працею на ниві українського письменства. Не пощастило Адріану Кащенку і в сімейному житті. Дружина, свавільна, сварлива особа, часто кидала його і врешті покинула остаточно, але з умовою, що він утримуватиме її довіку.
Востаннє Адріан Кащенко приїхав до Києва восени 1917 року. Після перенесеного інсульту письменник хотів одержати яку-небудь пенсію від нової влади, біля керма якої стояли його кумири М. Грушевський та В. Винниченко. Пенсії він не одержав, бо молода республіка потребувала таких сумлінних працівників, як Адріан Кащенко. Повернувшись до Катеринослава, працював далі з поновленим завзяттям.
Протягом 1917 ‒ 1919 років письменник опублікував найбільше своїх творів. Так сталось не тому, що тоді він їх найбільше написав. У попередні роки Адріан Кащенко теж писав, не покладаючи рук. Тільки не все з написаного потрапляло до друку. Ряд творів навіть після революції 1905 ‒ 1907 років не могли бути надруковані з цензурних міркувань.
І лише в 1917 ‒ 1918 роках, коли в Катеринославі з’явилось Українське видавництво, яке невдовзі стало видавництвом Кащенка, він зміг надрукувати свої давніші та щойно написані твори. Адріан Кащенко не щадив себе в роботі, і хвороба знову звалила його. Останні півтора року він був прикутий до ліжка.
Помер Адріан Кащенко 16 березня 1921 року у Катеринославі й був похований на престижному Севастопольському цвинтарі (назва його походить від поховань воїнів Кримської війни 1854–1855 рр., які померли у Катеринославі). Як розповідали очевидці, письменника ховали за козацьким звичаєм, труну, вкриту червоною китайкою, везли волами. Траурна процесія розтяглася на багато кілометрів, в останній шлях небіжчика вийшли проводжати тисячі робітників із заводів лівого та правого берегів міста, гімназисти та викладачі багатьох навчальних закладів Катеринослава. «Вдячні» нащадки зруйнували цвинтар і перетворили його на Севастопольський парк. Могила Адріана Феофановича Кащенка була при цьому знищена.
Знайомство з творчістю А. Кащенка за радянських часів тривало до 1933 року, на Західній Україні – на років двадцять довше, а потім всі його твори були вилучені і потім впродовж багатьох років замовчувалися, а його ім’я піддане повній забороні.
Адріан Кащенко, таким чином, не встиг написати нічого про більшовиків; більшовики, зі свого боку, не знайшли часу і натхнення розстріляти «колишнього царського генерала». Вони спохопилися тільки в 1932 році, оголосивши Кащенка «українським націоналістом» і незаслужене забуття…
На жаль ще й досі творчий доробок письменника повністю не зібраний і погано вивчений. Твори Кащенка перевидавалися в Німеччині, Чехословаччині, Канаді та інших країнах.
Історична проза А. Кащенка і сьогодні, так як і за життя письменника, зберігає найширшу читацьку популярність, включає людину в рух часу, в історичне середовище, розкриває спадкоємний зв’язок поколінь як заповіт нащадкам. Певне піднесення інтересу до його творчості в 1991–1992 роках звелося до перевидання трьох збірників його історичних повістей і змінилося звичною для України байдужістю. Літературний доробок письменника не такий уже малий, як на його життєві умови, ще не зібраний і зовсім не вивчений. Серед численних жанрів, в яких творив Адріан Кащенко, легенди, казки, оповідання, повісті. Найбільшу популярність письменник здобув завдяки своїм творам історичної тематики. «На руїнах Січі», «Гетьман Сагайдачний», «З Дніпра на Дунай», «Розповідь про славне Війську Запорізькому нижньому» та інші роботи містять безліч фактів з історичного минулого України.
Наукова бібліотека запрошує ознайомитися з літературою на дану тематику, яка є в її фондах:
- Кащенко, А. Ф. Оповідання про славне Військо Запорозьке низове : оповідання / А. Кащенко. ‒ Днiпpопетpовськ : Сiч, 1991. ‒ 494 с.
- Кащенко, А. Ф. Оповідання про славне Військо Запорізьке низове : корот. історія Війська Запорізького з мал., картами та планами / А. Ф. Кащенко. ‒ Київ : Веселка, 1992. ‒ 271 : iл с.
- Кащенко, А. Ф. Зруйноване гніздо [Текст] : іст. повісті та оповідання / А. Ф. Кащенко. ‒ Київ : Дніпро, 1991. ‒ 647 с.
- Конотопець, Н. І. Микола Кащенко [Текст] : біографічна повість / Н. І. Конотопець. ‒ Київ : Молодь, 1980. ‒ 232 с.
Для пошуку інших видань радимо скористатися Електронним каталогом Наукової бібліотеки
