«Він мав п’ятнадцять дочок і синів,
По світу не пустив нікого у свитині,
Отак би й нині незалежній Україні
Бог дав таких новітніх Пулюїв!»
Петро Іванов
Український фізик і електротехнік, винахідник, організатор науки, громадський діяч, перекладач Іван Павлович Пулюй народився 2 лютого 1845 року у містечку Гримайлові на Тернопільщині. Ще з дитинства мав нахил до фізики, математики, астрономії. Після закінчення гімназії навчався на теологічному факультеті Віденського університету. Водночас відвідував філософський факультет, де слухав лекції з фізики, математики та астрономії. Теологічний факультет закінчив у 1869 р., але священиком не став, бо вважав, що може принести людям користь в іншій справі. Після закінчення університету Іван Павлович працював асистентом експериментальної фізики університету. Згодом написав науково-популярну працю «Про нерухомі зірки і планети», яка мала значний вплив на подальшу долю Івана Пулюя.
Протягом 1873-1875 років він працював асистентом-викладачем кафедри фізики, механіки та математики Військово-Морської академії у Хорватії. Восени 1875 року Іван Пулюй приїхав до Страсбурга, де вступив на філософський факультет університету за спеціальністю фізика, електромеханіка. Після двох років навчання захистив з відзнакою дисертацію і в 1877 році отримав ступінь доктора філософії за спеціальністю фізика. Працював у Відні приват-доцентом фізико-математичної кафедри. 1878 році отримав срібну медаль на Міжнародній виставці у Парижі за сконструйований пристрій для виміру механічного рівноважника тепла.
Явищами, що породжуються електричним струмом у вакуумі, Іван Пулюй зацікавився ще у Страсбурзькому університеті. Освоївши ремесло склодува, він видував скляні трубки як для своїх дослідів, так і для потреб колег-фізиків.
У 1881 році сконструйована ним трубка, що випромінює Х-промені – прообраз сучасних рентгенівських апаратів, була визнана гідною Срібної медалі на Міжнародній електротехнічній виставці в Парижі. У всьому світі вона стала відома як «лампа Пулюя» і навіть протягом деякого часу випускалася серійно.
У 1884 році ректорат Німецької Політехніки у Празі запросив Івана Пулюя очолити кафедру фізики, де він працював до виходу на пенсію. Під його керівництвом і технічним наглядом було побудовано низку електростанцій, зокрема у Празі – першу в Європі електростанцію на змінному струмі.
Одним з улюблених занять Івана Пулюя був переклад релігійних праць із стародавніх мов. Разом з відомим істориком, письменником, етнографом, перекладачем Пантелеймоном Кулішем та широко знаним письменником Іваном Нечуй-Левицьким Іван Пулюй зробив перший переклад українською мовою Нового та Старого Завіту.
Помер видатний вчений та громадсько-культурний дiяч Iван Пулюй 31 сiчня 1918 року у Празі, де i похований.
Іван Пулюй автор близько 50 наукових праць українською, німецькою, англійською мовами, насамперед із проблем катодного випромінювання та катодних Х-променів. Першим у світі зробив «рентгенівський» знімок скелета.
