Український поет, прозаїк, драматург Іван Багряний (справж. Лозов’ягін Іван Павлович) народився 2 жовтня 1906 року в селі Куземин на Полтавщині (тепер Сумська область). У шестирічному віці почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу.
У 1920 році вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім ‒ до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю.
У 1922 році в житті Івана Багряного почався період трудової діяльності і активного громадсько-політичного життя: він був замполітом цукроварні, окружним політінспектором в Охтирській міліції, вчителем малювання в колонії для безпритульних і сиріт.
У 1925 році працював у Кам'янці-Подільському ілюстратором у газеті «Червоний кордон», у якій були опубліковані перші вірші Івана Багряного. Цього ж року під псевдонімом І. Полярний власними силами видав в Охтирці невелику збірку «Чорні силуети: П'ять оповідань».
У 1926 році вступив до Київського художнього інституту. Навчаючись там, вступив до опозиційного літературного об'єднання МАРС. Тоді Іван Багряний активно працював і друкувався в журналах «Глобус», «Всесвіт», «Життя й революція», «Червоний шлях» та інших.
У 1920-х роках вийшла низка його поетичних творів. У 1929 році за власний кошт видав віршовану поему «Ave Maria», яку цензура заборонила майже миттєво і вилучила з книготоргівлі.
У 1930 році вийшов історичний роман у віршах Івана Багряного «Скелька».
16 квітня 1932 року його заарештували в Харкові й звинуватили «у проведенні контрреволюційної агітації». 11 місяців Іван Багряний пробув у камері одиночного ув'язнення у внутрішній тюрмі ГПУ, потім його звільнили з-під варти і на три роки відправили до спецпоселень Далекого Сходу. Звідти він пробував утекти, але по дорозі його спіймали. За спробу втечі Іван Багряний отримав новий термін ‒ 3 роки.
Автобіографічні подробиці про арешт, тортури, втечу із заслання й повернення на батьківщину письменник відобразив у романі «Сад Гетсиманський».
Під час Другої світової війни Іван Багряний писав пісні на патріотичні теми, статті різноманітного характеру, малював карикатури й плакати агітаційного призначення. Одночасно він брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР) та у розробці її програмових документів.
У 1944 році Іван Багряний написав один із своїх найвідоміших творів ‒ роман «Звіролови» (згодом відомий як «Тигролови»). У 1945 році письменник виїхав до столиці Незалежної Хорватської Держави Загреба, а потім ‒ емігрував до Німеччини. Його памфлет «Чому я не хочу вертатися до СРСР?» (1946) набув великого розголосу і став одним із тих документів, що змінили на Заході ставлення до проблеми «переміщених осіб». Редагував газету «Українські вісті», заснував Українську революційно-демократичну партію (1948), був головою виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР. Виступав за консолідацію українського патріотичного руху.
Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року. Похований у місті Новий Ульм (Німеччина).
Наукова бібліотека запрошує ознайомитися з творами письменника, які є у фондах книгозбірні:
- Багряний, І. П. Тигролови [Текст] : роман. Огненне коло, повість / І. П. Багряний. ‒ Київ : Укp. письменник, 1996. ‒ 350 с.
- Багряний, І. П. Сад Гетсиманський [Текст] : роман / І. П. Багряний ; . ‒ Київ : Час, 1991. ‒ 512 с.
Для пошуку інших видань радимо скористатися Електронним каталогом Наукової бібліотеки
