22 грудня – народилася Марко Вовчок | Наукова Бібліотека ХНТУ сільского господарства

12/22/2021

«Її твори відзначаються реалістичною правдою,

глибоко захоплюючим способом зображення,

силою почуття і мистецькою красою форми і мови;

вони з повним правом стали в ряд

з найкращими творами світової літератури».

О. Кобилянська

Українська письменниця Марко Вовчок (ім'я при народженні – Марія Олександрівна Вілінська) народилася 22 грудня 1833 року у маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у родині збіднілого дворянина, майора у відставці. Виховувалася в приватному пансіоні в Харкові (1845).

На формування поглядів письменниці вплинуло тривале перебування в інтелігентних сім’ях родичів, зокрема її тітки, К. П. Мардовиної, в Орлі. У салоні тітки збиралися відомі письменники й фольклористи: Микола Лєсков, Петро Кириєвський. Там Марія Вілінська познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, українським фольклористом і етнографом Опанасом Маркевичем, який в Орлі відбував заслання за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. Після весілля молоді виїхали в Україну. Упродовж 1851-1858 років вони жили у Чернігові, Києві, Немирові (Вінниччина), але надовго не залишалися ніде: матеріальна скрута змушувала О. Маркевича часто міняти посади й місця проживання. За цей час Марія Олександрівна досконало вивчила життя, культуру, мову українського народу. На Вінниччині подружжя прожило майже три роки, поки Опанас Маркевич працював учителем у гімназії. У цей час майбутня письменниця часто виїжджала у села і збирала фольклор. Тут же вона пише свої перші два оповідання українською мовою, які у 1857 році пересилає П. Кулішу у Петербург для розміщення у «Записках о Южной России». П. Кулішу надзвичайно сподобалися оповідання молодої письменниці та вони починають листуватися.

У 1859 році Марко Вовчок тяжко захворіла і разом із сином Богданом поїхала на лікування до Німеччини, а згодом до Великої Британії, Швейцарії, Італії та Франції.

Упродовж 1860-1866 років Марко Вовчок перебувала у Парижі. її життя було скрутним, бо гонорарів за друкування творів у журналах ледь вистачало, щоб сплачувати маленьку кімнату на околиці міста. Щоб хоч якось поліпшити своє матеріальне становище, письменниця починає друкувати у французьких журналах деякі оповідання з «Народних оповідань», перекладених французькою. Оповідання сподобалися французьким читачам. Повість-казка «Маруся» видавалась у Франції 20 разів.

Після повернення з-за кордону Марія Олександрівна повертається до Петербурга, де живе наступні 10 років. Вона зближується з видавцями «Отечественных записок» М. Некрасовим, М. Салтиковим-Щедріним, Г. Єлисеєвим, веде в цьому журналі рубрику зарубіжної літератури, де публікує свої оригінальні твори й переклади. Цей період життя письменниці був надзвичайно плодотворним. Вона написала романи російською мовою «Живая душа», «Записки причетника», «В глуши», а також повісті «Теплое гнездышко», «Сельская идиллия» (опубліковані в «Отечественных записках»). Марко Вовчок також була талановитою перекладачкою. В період з 1868 по 1878 рр. вона переклала російською мовою багато творів французької, англійської, німецької, польської літератур, зокрема п'ятнадцять романів Жюля Верна, твори Альфреда Брема, Чарльза Дарвіна. Виступає вона і як критик (цикл «Мрачные картины»), редактор петербурзького журналу «Переводы лучших иностранных писателей» (до участі в журналі вона получила багато жінок-перекладачок).

За повість «Кармелюк» і оповідання «Два сини» Марко Вовчок зазнає переслідувань царської цензури. Це стало для письменниці тяжким ударом, тому вона їде з Петербурга назавжди.

Через деякий час після смерті Опанаса Марковича письменниця вийшла заміж вдруге. Михайла Лобача-Жученка, другого чоловіка письменниці, часто переводили по службі, тому доводилося багато переїжджати. Це згубно позначилося на здоров'ї Марії Олександрівни, її стан поліпшився тільки на Богуславщині (де родина мешкала сім років) завдяки цілющому лісовому повітрю. Письменниця знову повернулася до літературної діяльності.

У серпні 1907 році у кабардинському містечку Нальчик Марко Вовчок померла, там і похована.

Пропонуємо ознайомитися з творами Марко Вовчок, які є у фонді Наукової бібліотеки:

Вовчок, Марко. Народні оповідання [Текст] : повісті та оповідання / М. Вовчок. ‒ Київ : Веселка, 1983. ‒ 276 с.
Вовчок, Марко. Записки причетника [Текст] : роман / М. Вовчок. ‒ Киев : Дніпро, 1985. ‒ 342 с.
Вовчок, Марко. Тюлевая баба [Текст] : рассказы, повести, сказки / М. Вовчок. ‒ М. : Худож. лит., 1984. ‒ 536 с.
Вовчок, Марко. Твори в двох томах [Текст] . Т. 1 . Оповідання. Повісті. / М. Вовчок ; упоряд. О. Білявська. ‒ Київ : Дніпро, 1983. ‒ 439 с.
Вовчок, Марко. Твори в двох томах [Текст] . Т. 2 / М. Вовчок ; упоряд. О. Білявська. ‒ Київ : Дніпро, 1983. ‒ 487 с.
Вовчок, Марко. Народні оповідання [Текст] / М. Вовчок. ‒ Київ : Дніпро, 1977. ‒ 292 с.
Вовчок, Марко. Твори в трьох томах [Текст] . Т. 3 / М. Вовчок. ‒ Київ : Дніпро, 1975. ‒ 703 с.
Вовчок, Марко. Оповідання. Казки. Повісті. Роман [Текст] / М. Вовчок ; упоряд. О. О. Білявська. ‒ Київ : Наук. думка, 1983. ‒ 637 с.
Вовчок, Марко. Твори [Текст] / М. Вовчок ; упоряд. А. Г. Погрібной. ‒ Київ : Молодь, 1972. ‒ 447 с.
Вовчок, Марко. Козачка [Текст] : вибрані твори / М. Вовчок. ‒ Київ : Веселка, 1970. ‒ 210 с.
Вовчок, Марко. Оповідання та повісті [Текст] / М. Вовчок. ‒ Київ : Худож. лит., 1961. ‒ 286 с.
Вовчок, Марко. Сказки и быль [Текст] / М. Вовчок. ‒ Киев : Дніпро, 1988. ‒ 317 с.