Український письменник, драматург Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року у селі Дяківці Літинського району на Вінниччині в родині незаможного хлібороба. Перші його спроби писати вірші припадають на тридцяті роки, коли він по закінченні Вінницького педагогічного інституту (1933) вчителює спочатку на рідному Поділлі, а потім у школі села Літки на Київщині. Паралельно з роботою вчителя Михайло Стельмах працює і як збирач народних пісенних скарбів; пізніше (після Другої світової війни) він деякий час вдосконалював професійні навики фольклориста на посаді наукового співробітника в Інституті фольклору та етнографії АН УРСР.
У 1941 році вийшла його перша збірка поезій «Добрий ранок» під редакцією А. Малишка.
Перебуваючи у лавах Радянської Армії, Михайло Стельмах зустрів Другу світову війну. У 1941 р. отримав важке поранення в голову і спину, а після тривалого лікування – знову пішов на фронт. Списаний медкомісією зі служби в артилерійській частині, Михайло працює спеціальним кореспондентом газети «За честь Батьківщини» (Перший Український фронт). Вилікувавши друге важке поранення (липень 1944 р.), він повертається до лав захисників Вітчизни і закінчує війну на німецькій землі.
У 1942 році, під редакцією М. Рильського вийшли дві збірки фронтових віршів Михайла Стельмаха «Провесінь» і «За ясні зорі» (1942), а у 1943 році з'явилась книжка оповідань «Березовий сік» під редакцією Ю. Яновського.
У 1943 році Михайло Стельмах почав роботу над вимріяним ще до війни великим прозовим твором «Велика рідня», праця над яким тривала вісім років. Роман був удостоєний Державної премії Союзу РСР і започаткував серію епічних творів:
- 1957 р. – роман «Кров людська — не водиця», написаний до 40-річчя Великого Жовтня;
- 1959 р. – роман «Хліб і сіль», який разом з двома попередніми епічними творами письменника був удостоєний Ленінської премії 1961 р.;
- 1961 р. – роман «Правда і кривда», несподіваний своєю публіцистичною «відкритістю»;
- 1969 р. – роман «Дума про тебе».
Останній роман – «Чотири броди» (1979, Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1980 р.), як і «Велика рідня» і «Дума про тебе», об'єктом зображення має українське село 30-х років і часів Другої світової війни. Цей роман, який справедливо вважають творчим заповітом видатного письменника, складно і довго йшов до читача. Це пояснюється тим, що в ньому автор порушив заборонені тоді теми – голоду 1933 року, сталінських репресій, атмосфери недовіри, що панували в ті роки, свавілля партійних керівників.
Поетична творчість Михайла Стельмаха зменшується: після виходу збірок «Шляхи світання» (1953) та «Жито сили набирається» (1954) письменник обмежується упорядкуванням двох книг вибраного – «Поезії» (1958) і «Мак цвіте» (1968) – та виданням кількох книжечок для дітей.
У 1957 році вийшла друком п'єса «Золота метелиця», яка поклала початок низці драматичних творів: «Кров людська – не водиця» (1958); «Правда і кривда» (1965); «На Івана Купала (Дума про Морозенка)» та «Зачарований вітряк» (1966); «Кум королю» (1967); «Дума про любов» (1971).
Помер письменник 27 вересня 1983 pоку.
Наукова бібліотека пропонує віртуальну виставку «Син Подільської землі, співець її краси і слави»
