«Тільки віднайдене в скарбниці народної творчості й відгранене талантом справжнього художника – безсмертне». Г. Верьовка
Український композитор, хоровий диригент і педагог Григорій Гурійович Верьовка народився 25 грудня 1895 року у селянській родині на Чернігівщині. Майбутній композитор навчався в духовному училищі та в семінарії. Під час навчання в семінарії співав у хорі. В цей час започаткувалися композиторські здібності Григорія: він практично ознайомився з класичною хоровою літературою та обробляв церковні розспіви, збагачуючи їх інтонаціями українських народних пісень.
Під час навчання в музично-драматичному інституті імені М. Лисенка майбутній композитор створює ліричні романси на слова друга-поета Павла Тичини, інструментальні композиції, хорові розробки народних пісень.
У 1919 році Григорій Верьовка разом з П. Тичиною та В. Магорським організовує великий самодіяльний хор, на базі якого у 1925 році відкрилась професійна музична школа, директором якої став Григорій Гурійович Верьовка.
У 30-ті роки минулого століття Григорій Гурійович здійснює керівництво українською національною філармонією, викладає диригування в Київській консерваторії.
З початком Другої світової війни 1941-1945 рр. Григорій Верьовка працює у евакуйованому в Башкирію відділенні Московської консерваторії, веде наукову роботу в Інституті народної творчості і мистецтв АН УРСР, збирає і опрацьовує башкирський фольклор, створює цикл патріотичних пісень на слова М. Рильського, П. Тичини, М. Бажана, М. Стельмаха.
У вересні 1943 року була підписана урядова постанова «Про організацію Державного українського народного хору». Його створення і керівництво доручили Григорію Гурійовичу Верьовці. Почалося становлення хорового колективу та формування творчих традицій, які збирались у Харкові, Полтаві, Миргороді, Києві. Під його керівництвом Державний український народний хор, окрім України, з успіхом виступав у Російській Федерації, Румунії, Польщі, Фінляндії, Бельгії, Люксембурзі, Німеччині. У кожній з країн, де проходили виступи, хор натхненно співав пісні її народу обов'язково мовою оригіналу, що завжди особливо підкорювало слухачів.
Крім керівництва хором, Григорій Гурійович Верьовка викладав у консерваторії та очолював Спілку композиторів України. У 1946 році Григорію Верьовці було присвоєно почесне звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, а наступного ‒ звання професора Київської консерваторії. За успіхи у творчій та концертній діяльності митця було відзначено рядом державних премій, присвоєно звання народного артиста. У 1968 році Григорій Гурійович Верьовка удостоєний Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.
Твори Григорія Верьовки та пісні в його обробці набули широкої популярності серед виконавців та слухачів, багато з них стали народними піснями. Як композитор він працював переважно в хоровому жанрі (хори, ансамблі, пісні, романси та ін.), у галузі масової пісні та обробки народних пісень.
Помер 21 жовтня 1964 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі.
З 1965 року колектив Державного українського народного хору носить ім`я Григорія Гурійовича Верьовки. В 1971 році хоровому колективу було присвоєно почесне звання академічний, а в 1997 – надано статус національного. Репертуар хору Г. Верьовки налічує більше ніж 1000 творів. Кожний музичний твір виконується в оригінальному виконанні. Національний заслужений академічний народний хор України імені Г. Г. Верьовки нагороджений багатьма українськими та міжнародними нагородами.
Наукова бібліотека пропонує віртуальний огляд «Хранитель народних пісенних багатств»
