Людина славної долі і непересічного таланту, журналіст, письменник, педагог, невтомний мандрівник та романтик Микола Петрович Трублаїні (справжнє прізвище – Трублаєвський) народився 25 квітня 1907 року в селі Вільшанка, нині Крижопільського району Вінницької області. Хлопець навчився читати в п'ятирічному віці.
З 1915 року навчався у Немирівській гімназії. Тринадцятирічним підлітком зробив спробу втекти на фронт, але через власну необережність в дорозі, впавши з підніжки вагону поїзда, травмував ноги. Після одужання повернувся до рідного села, де зайнявся громадською діяльністю – організував хату-читальню, керував художньою самодіяльністю. У вінницьких газетах з’являлися його дописи і кореспонденції про життя на селі.
У 1925 році Микола Трублаїні поїхав до Харкова на Всеукраїнські курси журналістики. Після закінчення працював у редакції харківської газети «Вісті». Як журналіст багато подорожував. Взимку 1927 року вирушив у двомісячну подорож на Далекий Схід. Його кореспонденції «Листи з далекої подорожі», «Великим Сибірським шляхом» були опубліковані в газеті під псевдонімом Гнат Завірюха.
Псевдонім Трублаїні з’явився після приїзду у 1927 році до Харкова робітників з Італії, яких супроводжував Микола Петрович. Вони замінили прізвище Трублаєвський на зручне для них «Трублаїні».
В 1930 році Трублаїні вирушає в експедицію на острів Врангеля в Арктиці, на криголамі «Ф. Літке». Оскільки місце журналіста в експедиції було вже зайняте, письменник опановує професії кочегара, механіка, вантажника і влаштовується на судно котельним днювальним.
У 1934-1936 роках Микола Трублаїні при Харківському палаці піонерів організував та очолив «Клуб юних дослідників Арктики», де працювали гуртки штурманів, льотчиків, зв'язківців, географів, топографів і геологів. 1936 року, при Харківському палаці піонерів, Микола Трублаїні організовує ще один клуб – «Клуб юних дослідників підводних глибин». Микола Петрович неодноразово ініціював експедиції з членами клубів.
З початком Другої світової війни Микола Трублаїні пішов на фронт військовим кореспондентом. 3 жовтня 1941 року він узяв участь у бою – допомагав кулеметнику. Це був його перший і останній бій. Через кілька годин по тому Миколу Петровича було смертельно поранено осколком від бомби у бою під с. Козолугівкою Токмацького району. Через кілька днів, 5 жовтня 1941 року, помер в санітарному потязі. Похований у братській могилі недалеко від станції Ровеньки Луганської обл.
Наукова бібліотека пропонує переглянути віртуальну виставку «Суворий реаліст та тонкий романтик»
