«...Я щасливий, що прилучився до вічного джерела духовності...» Василь Скуратівський
Український народознавець, письменник Василь Тимофійович Скуратівський народився 25 жовтня 1939 року на хуторі Великий Ліс Коростенського району Житомирської області. У 50-х роках закінчив десятирічку у сусідньому селі Обіходах.
Світогляд Василя Скуратівського формувався у часи найбільш цинічного і масштабного винищування більшовиками української нації. Кривавий терор, який було поставлено в основу державної політики, не обминув і родину Скуратівських. Його дядька Гната за національно-патріотичні погляди було заарештовано, а потім, у 1938 році, розстріляно. Події тих часів вплинули на формування національної свідомості юнака, виховали і зміцнили його волю та спонукали до натхненної копіткої праці на відновлення незалежної України.
Після закінчення факультету журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка в 1971 році Василь Скуратівський працював у районних та обласних газетах, чимало їздив по країні, збирав фольклорні та етнографічні матеріали. Багато його праць було надруковано в збірниках «Отчий край», «Етнографія Києва і Київщини», «Традиції і сучасність», «Наука і культура України», «Полесье: Материальная культура», «Культура і побут населення України», «Древляни». Його фольклорні записи використовують упорядники багатотомного фундаментального видання «Українська народна творчість».
Своє багатолітнє творче життя Василь Тимофійович присвятив дослідженню історії свого народу й роду, вивченню його звичаїв, традицій, обрядів, життєвих правил, пізнанню багатої духовної культури наших предків. Родом митець із Полісся, тому найбільше досліджував саме свій рідний край, обряди, звичаї, культуру поліщуків, яких раніше називали древлянами.
Василь Скуратівський був ініціатором започаткування уроків народознавства у школах, одним із організаторів фестивалів: «Котилася торба» (дитячі ігри), «Коляда» (новорічні та різдвяні традиції), «Берегиня» (міжнародний фестиваль фольклору). Організував та проводив багаторічну народознавчу експедицію «Чумацькими шляхами».
У 1994 році Василь Скуратівський заснував часопис «Берегиня», де він друкує багато своїх матеріалів, а також залучає до друку багатьох талановитих дослідників.
Щасливе поєднання в особі Василя Скуратівського таланту художника слова та вченого-етнографа дало можливість привернути увагу громадськості до сучасної обрядовості. Найважливішими його досягненнями в українському народознавстві є окремі видання. Серед них особливе місце у творчій біографії автора посідає «Берегиня» (1987). Ця книга – розповідь про український народний побут, звичаї, що складалися, випробовувались на міцність протягом багатьох століть. «Посвіт» – друга книга автора, логічне продовження і доповнення «Берегині» (1989). Ці дві книги принесли найбільше визнання і популярність їхньому авторові. Його третя книга «Погостини» (1988) розрахована на наймолодших читачів. Четверта книга «Покуть» (1992) присвячена пам’яті батька Тимофія Яковича. Книга містить народознавчі матеріали про знаменні віхи людського життя, давні українські звичаї і обряди, знайомить з багатьма питаннями духовної і матеріальної культури українців. Продовженням творів «Берегиня» та «Посвіт» є книга «Місяцелік» (1993). Автор зібрав багатющий матеріал про походження назв українських місяців та пов’язані з ними численні прислів’я і приказки, зразки завбачень погоди, народні і релігійні свята з поширеним їх датуванням, а також розвідки про найцікавіші обряди. Потім з’явились «Дідух» (1995), книга оповідей-досліджень про 100 найосновніших свят народу – «Святвечір» (1994) у двох томах, «Русалії» (1996), «Кухоль меду» (1999).
Вчений часто зустрічався з молоддю, збираючи великі студентські аудиторії. Завдяки популяризації своїх ідей в багатьох навчальних закладах країни, в тому числі в Житомирському педагогічному університеті ім. І. Франка, читаються курси народознавства, етнографії, створено народознавчі кабінети. Василя Скуратівського запрошували управлінські громади Чикаго і Нью-Йорка, Оттави й Едмонтона. І скрізь його палке слово знаходило відгук у серцях щирих патріотів України, тих, кому болить її доля, хвилює минуле і прийдешнє. Василь Тимофійович плекав надію провести на Житомирщині комплексну науково-дослідну експедицію.
В останні роки Василь Тимофійович плідно співпрацював з видавництвом «Техніка». Тут побачили світ останні за його життя книги – «Український народний календар», «Я Вас, бджоли, благословляю…». Попереду були нові цікаві творчі плани і задуми, які, на жаль, залишились нереалізованими.
В. Т. Скуратівський — лауреат багатьох премій: ім. М. Островського, «Золоте перо», «За сприяння українській культурі» (Клівленд, США), фундації Антоновичів (Нью-Йорк).
16 грудня 2005 року Василь Скуратівський помер.
Серед вітчизняних етнографів В. Скуратівський був постаттю першорядною. Його книжки не губилися в морі популярного народознавства. Бо він писав і збирав матеріали до цих книжок не тоді, коли дозволили, а все життя. Його книжки завжди знаходили (й знаходитимуть!) вдячних поціновувачів.
Наукова бібліотека пропонує ознайомитися з творами Василя Скуратівського, які є в фондах книгозбірні:
- Скуратівський, В. Берегиня [Текст] / В. Скуратівський. – Київ : Рад. письменник, 1987. – 260 с.
- Скуратівський, В. Т. Білояр [Текст] / В. Т. Скуратівський. – Тернопіль : Богдан, 2003. – 142 с.
- Скуратівський, В. Т. Дідух [Текст] / В. Т. Скуратівський. – Київ : Освiта, 1995.–- 272 с.
- Скуратівський, В. Т. Вінець [Текст] / В. Т. Скуратівський. – Київ : УСГА, 1994. – 240 с.
- Скуратівський, В. Т. Покуть [Текст] / В. Т. Скуратівський. – Київ : Довipа, 1992. – 236 с.
Для пошуку інших видань радимо скористатися Електронним каталогом Наукової бібліотеки
