Український та російський письменник-сатирик, драматург, театральний критик Аркадій Тимофійович Аверченко народився 27 березня 1881 року в Севастополі. Він був дуже хворобливим хлопцем, через поганий зір його не взяли до гімназії. Тому Аркадій не отримав майже ніякої освіти, окрім двох класів, але він мав допитливий розум та хорошу пам’ять, сестри допомагали йому освоїти науки.
Працювати Аркадію довелося рано, з п'ятнадцяти років. Протягом 1895 – 1896 років він служив молодшим писарем у транспортній конторі Севастополя, звідки був звільнений за недбалість, лінощі та підліткові витівки.
У 1896 році батьки відправили сина на Донбас, працювати конторником на кам'яновугільному руднику. У 1901 році Аркадій переїздить до Харкова, де 31 жовтня 1903 року в газеті «Південний край» з'являється його перше оповідання «Як мені довелося застрахувати своє життя».
У 1906-1907 роках письменник редагує харківські сатиричні журнали «Штик» і «Меч», а у січні 1908 року переїжджає до Санкт-Петербурга, де влаштовується працювати секретарем у журналі «Стрекоза», у якому колись дебютував А. П. Чехов. Незабаром молоді співробітники «Стрекози» вирішують видавати новий журнал «Сатирикон», редактором якого стає Аркадій Аверченко. За час роботи Аркадія Тимофійовича в «Сатириконі» цей журнал став надзвичайно популярним, за мотивами його оповідань ставилися п'єси в багатьох театрах мініатюр країни («Ливарному театрі», «Кривому дзеркалі», «Летючій миші»).
У 1911-1912 роках Аркадій Аверченко двічі їздить у подорожі по Європі, які послужили поштовхом для творчості: у 1912 році вийшла книга письменника «Експедиція сатириконців у Західну Європу».
Після Жовтневого перевороту звичне життя письменника пішло в минуле. У липні 1918 року більшовики закрили «Новий Сатирикон» разом з іншими опозиційними виданнями. У лютому 1919 року письменник повернувся в місто дитинства, де працював завідувачем літературного відділу газети «Юг» (згодом «Південь Росії»), агітуючи за допомогу Добровольчій армії.
13 квітня 1922 року Аркадій Аверченко переїжджає до Софії, потім до Белграда, а 17 червня 1922 року до Праги на постійне місце проживання.
У 1923 році виходить його перша збірка емігрантських розповідей «Записки Простодушного». Того ж року виходить друком книжка «Дванадцять портретів».
Життя далеко від Батьківщини, від рідної мови було дуже важким для Аркадія Аверченка. Цьому було присвячено багато його творів, зокрема, розповідь «Трагедія російського письменника».
У Чехії Аркадій Аверченко відразу набув популярності; його творчі вечори користувалися надзвичайним успіхом, а багато розповідей було перекладено чеською. У 1925 році Аркадій Аверченко серйозно захворів. 28 січня його в майже несвідомому стані поклали до Празької міської лікарні з діагнозом «ослаблення серцевого м'яза, розширення аорти і склероз нирок». Врятувати його не змогли. Вранці 12 березня 1925 року він помер.
Наукова бібліотека пропонує ознайомитися з творами Аркадія Аверченка, які є у фонді книгозбірні:
- Аверченко, А. Т. Братва в киселе [Текст] : избранные произведения / А. Т. Аверченко. – М. : Правда, 1990. – 480 с.
- Аверченко, А. Записки простодушного [Текст] / А. Аверченко. – М. : Книга и бизнес, 1992. – 365 с.
Для пошуку інших видань радимо скористатися Електронним каталогом Наукової бібліотеки
