Український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч Григорій Квітка-Основ'яненко народився 29 (18) листопада 1778 року в с. Основа, Харківської губернії. Він походив із козацько-старшинського роду. Григорій Федорович здобув домашню освіту. У родині панувала глибока шана до рідної мови, історії, фольклору, мистецтва.
Григорій Квітка-Основ'яненко у 23 роки вступив до Курязького монастиря, але через чотири роки повернувся до світського життя.
Г. Ф. Квітка-Основ’яненко служив комісаром у народному ополченні (1806 – 1807), повітовим ватажком дворянства (1817 – 1828), совісним суддею, головою харківської палати карного суду.
Григорій Федорович був активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Він виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 – його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838).
Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко був прихильником ідеї вдосконалення суспільства шляхом реформ та впливу на нього засобами літературного і театрального мистецтва. Головним творчим принципом письменник вважав «писання з натури», орієнтацію на живу навколишню дійсність. Він виступав з пропагандою народної теми в літературі, був переконаний в позастановій цінності особистості. Свої перші твори Григорій Квітка-Основ’яненко друкував у журналі «Український вісник», який видавав у 1816-1817 роках, а також був ініціатором видання альманахів «Утренняя звезда» (1833), «Молодик» (1843), першої збірки українських прислів’їв і приказок Смирницького «Малоросійські прислів’я і приказки. Зібрані В.М.С.» (1843).
У 1835 році Г. Квітка-Основ’яненко написав українською мовою соціально-побутову комедію «Сватання на Гончарівці», а 1838 року – п'єсу «Шельменко-денщик». Його перу належать також історичні нариси «Головатий» (1839), «Історія театру в Харкові» (1841), «Українці» (1841), «Переказ про Гаркушу» (1842), «Заснування Харкова» (1843), сатиричні романи «Пан Халявский» (1840) та «Жизнь и похождения Петра Степанова сына Столбикова» (1841, перший варіант – 1833, твір зазнав переслідування цензури), повісті «Ганнуся», «Панна сотниковна», «1812 год в провинции», оповідання «Званый вечер» із задуманого циклу «Губернские сцены», близька за жанром до фізіологічного нарису повість «Ярмарка», фізіологічний нарис «Знахарь» та інші.
Помер Григорій Федорович 20 серпня 1843 року в місті Харкові від запалення легень.
Наукова бібліотека пропонує віртуальний огляд «Видатний харків'янин. Меценат. Батько української прози - Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко»
