3 грудня – народився Григорій Савич Сковорода | Наукова Бібліотека ХНТУ сільского господарства

12/03/2021

«Мало можна вказати таких народних постатей, якою був Сковорода і яких би так пам’ятав і поважав народ… Його мандрівне життя є предметом оповідань і легенд...» М. Костомаров

Просвітитель, філософ, поет і педагог, «український Сократ» Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухи на Полтавщині в родині козака. У 16 років Григорій Сковорода вступив до Києво-Могилянської академії. Його навчання в академії, з перервами, тривало до 1753 р., де закінчив класи піїтики, філософії, риторики та богослов’я, опанував старо- та новогрецьку, латинську, німецьку, польську мови. Багато часу проводив студент Сковорода у бібліотеці академії, яка стала для нього джерелом знань. У навчанні Григорій був перший. Г. Сковорода здобув в академії глибокі знання з філософії, вітчизняної, античної, західноєвропейської літератур, досконало опанував кілька іноземних мов, серед яких були латинська, грецька, німецька.

У 1741 р. Григорія, який мав чудовий голос – альт – відібрали для співочої придворної капели цариці Єлизавети та забрали до Санкт-Петербурга, де він перебував до 1742 року.

Наприкінці 1744 р. двір Єлизавети Петрівни вирушив у подорож до Києва. Це стало щасливим випадком для Григорія Сковороди. Прибувши додому він одразу подав прохання про дозвіл на продовження навчання. На диво, його відпустили і він зміг продовжити навчання у Києво-Могилянській академії.

Навчаючись у академії на другому курсі філософії, Григорій став шукати можливості продовжити освіту в Європі. Згодом така нагода з’явилася: у 1745 р. Г. Сковороду, як знавця європейських мов, запросили у якості перекладача в складі російської місії здійснити поїздку за кордон. Григорій одразу ж погодився на подорож, яка мала тривати п’ять років і весь цей час мандрує Європою та навчається, скориставшись місцевими університетами та бібліотеками.

У 1750 році вирушив у тривалу поїздку за кордон, яка справила надзвичайно важливе враження на формування поглядів майбутнього філософа. Він відвідує Австрію, Словаччину, Польщу, Німеччину, де знайомиться з життям тамтешніх народів, вивчає їхні звичаї і ближче знайомиться з культурою, передовими філософськими ідеями, літературними течіями. Ця подорож справила надзвичайно важливе значення на формування поглядів майбутнього філософа.

Три роки тривала ця експедиція, повернувшись після якої в Україну, Григорій Сковорода займається педагогічною діяльністю. Працює в Переяславському колегіумі, де запроваджує багато новаторських ідей, чим, звісно, викликав невдоволення багатьох. Саме за недотримання усталених методів викладання його звільняють від цієї діяльності.

Після цього Григорій Сковорода тривалий час працює придворним учителем у поміщика Степана Томари на Переяславщині. Він довго не погоджувався на таку службу, але, змушений був пристати на непривабливу пропозицію. У 1753-1759 рр. Г. Сковорода жив у селі Ковраї, в маєтку поміщика Степана Томари. Його вихованець отримав ґрунтовну домашню освіту, після чого зробив прекрасну кар’єру за звичаями української старшини. Це були чи не найкращі роки в житті філософа. Саме тут митець написав переважну більшість поетичних творів, що склали збірку «Сад Божественних пісень». Вона складається з 30 віршів (пісень), в кожен з яких автор вклав певну думку із Святого Письма та підібрав епіграф із Біблії. Увесь творчий доробок Григорія Сковороди, який включає 17 філософських творів, 7 перекладів, збірник «Сад Божественних пісень», «Байки Харківські», ‒ це єдина система поглядів, єдина філософія. Свого часу Іван Франко назвав Григорія Сковороду «національним філософом», оскільки він дав вираження глибоким і суттєвим духовним цінностям нації.

З 1759 по 1769 роки Григорій Сковорода працює як викладач поетики і етики в Харківському колегіумі. Сковорода прийняв пропозицію і десять років працював у цьому навчальному закладі. У Григорія Савича була власна система оцінювання. Замість балів він писав справжні вироки, наприклад «вельми тупий», «справжнє безглуздя», «досить гострий» і таке інше. Попри це, він все одно був легендарним учителем, якого всі любили. У колегіумі він потоваришував з учнем Михайлом Ковалинським, який вже після смерті вчителя, у 1794-1795 рр. напише його біографію, на яку посилалися й посилаються всі дослідники творчості великого мудреця – «Життя Григорія Сковороди».

В Харкові Сковорода приватно перекладав Плутарха, писав свої твори. В цей період були написані знамениті «Байки Харківські», вступні лекції до курсу етики («Прокинувшись, побачили славу його», «Хай цілує мене поцілунками уст своїх!» (1765-1766), трактати та діалоги: «Вступні двері до християнської доброчинності» (1766), «Нарциз, або Пізнай самого себе» (1767), «Симфонія, названа книга Асхань, про пізнання самого себе» (1767), та інше.

У Харкові Григорій Сковорода прославився також своєю скромністю: просто одягався та харчувався, шанобливо й чемно поводився з найбіднішими людьми. Про стиль життя Г. Сковороди у харківський період його перший біограф напише: «Уставав дуже рано, їв раз на день, без м'яса і риби, був завжди веселий, сильний, рухливий, з усього задоволений, до всіх добрий, усім готовий послужити. Поважав і любив добрих людей без різниці їх стану, навідувався до хворих, розважав сумних, ділився останнім з тим, хто нічого не мав».

Відмовлявся Г. Сковорода і від високих світських посад. Навесні 1768 р., через конфлікт з єпископом, Григорій Савич був змушений звільнитися з роботи у Харківському колегіумі.

Г. Сковорода був прихильником загальної освіти для всіх верств суспільства. Його педагогічні ідеї з вимогами загальної та доступної освіти, думки про трудове виховання, знайшли подальший розвиток в українській педагогіці.

Останні 25 років свого життя (1769-1794 рр.) Г. Сковорода мандрував Україною, проповідуючи серед народу свої філософські та соціальні погляди. У своїх філософських працях він обстоював ідею рівності між людьми, права кожного, незалежно від соціального становища, на щастя і волю, вважаючи волю найвищим досягненням людини. Слава про нього йшла всюди, і кожний, чи то пан, чи селянин хотів його побачити й почути.

Саме на цей період припадає розквіт творчості Г. С. Сковороди-філософа: він закінчує збірку «Сад Божественних пісень», пише основні філософські трактати, притчі та діалоги: «Бесіда, названа двоє» (1772), «Діалог, або Розмова про давній світ» (1772), «Розмова п'яти подорожніх про істинне щастя в житті» (1773-1774), «Кільце» (1773-1774), «Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру» (1774), «Жінка Лотова» (1780-1788), «Вдячний Еродій» (1787), «Убогий Жайворонок» (1787), «Діалог. Назва його – Потоп зміїний» (1791) та інші.

Твори Г. Сковороди за життя не були надруковані. Лише в 1798 р. вийшов друком «Нарциз, або Пізнай самого себе», і то без прізвища автора. В 1806 р. журнал «Сіонський Вєстник» надрукував ще деякі твори Григорія Сковороди. Потім у Москві в 1837–1839 рр. вийшли окремо деякі його твори, і лише в 1861 р. надруковано першу, але неповну збірку його творів. Більша збірка, теж не повна, вийшла в 1896 р. в Харкові, під редакцією професора Д. Багалія. Тут надруковано 16 творів, 9 з них − уперше! Крім того тут надруковано біографію Г. С. Сковороди та деякі його вірші. Ще одне видання творів Григорія Сковороди вийшло в 1912 р. в Петербурзі під редакцією В. Бонч-Бруєвича. Але повного видання творів нашого філософа й досі немає, бо різні його рукописи знаходяться по різних архівах та бібліотеках.

В останні роки життя Григорій Савич тяжко хворів.

Помер Григорій Савич Сковорода 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівці (нині ‒ Сковородинівка) на Харківщині.

Перед смертю поет i філософ заповідав поховати себе на підвищенні біля гаю, а на могилі зробити напис: «Світ ловив мене, та не спіймав».

До 1972 року у будинку, де проживав і де помер Григорій Сковорода, знаходилася школа. Потім там було засновано музей, пізніше – Літературно - меморіальний музей Сковороди, який з 2008 року має статус національного.

Образ Григорія Сковороди втілювало багато українських митців: художники С. Васильківський та І. Їжакевич присвятили йому картини «Народ слухає пісні Сковороди» та «Сковорода в дорозі» ; скульптурні портрети створили В. Зноба та І. Кавалерідзе. Ім’ям Григорія Сковороди названо село Сковородинівка, Золочівського району на Харківщині; вулиці у Києві, Харкові, Полтаві, Одесі та інших містах; Інститут філософії НАН України, Харківський педагогічний інститут та Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет носять ім'я Сковороди. Крім того, у 2005 році на базі Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди було створено Центр Сковородинознавства, який кожні два роки проводить Сковородинівські читання.

15 вересня 2006 року Національний банк України випустив банкноту номіналом 500 гривень, на аверсі якої зображено Григорія Сковороду та фонтан із написом «Не рівна всім рівність», це ілюстрація з його книги «Ознаки деяких спорідностей».

Постать Григорія Сковороди є унікальною для України. Вічний мандрівник і безсрібник, Сковорода не лише залишив у спадок нащадкам свої твори та роздуми, але й дав рідкісний приклад життя людини, яка дозволила собі жити за покликом душі і навчала того ж інших.

Пропонуємо ознайомитися з літературою про Григорія Сковороду та його творами, які є у фонді Наукової бібліотеки:

Г. Сковорода і сучасна моральна філософія [Текст] : матеріали XVIII Харків. міжнар. Сковородинівськ. читань 25-26 вересня 2010 р. : зб. наук. статей / наук. ред. О. М. Кривуля. ‒ Харків-Сковородинівка : Видавець Савчук О.О., 2010. ‒ 204 с.
Сталий розвиток в контексті проблем формування особистості та ідей Г.С. Сковороди [Текст] : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. в межах Великого Проекту "Григорій Сковорода-300" (м. Харків ; 16-17 жовт. 2008 р.) / Харків. нац. техн. ун-т сіл. госп-ва ім. П. Василенка ; ред.: І. Я. Гришина [та ін.]. ‒ Харків : ХНТУСГ, 2008. ‒ 352 с.
Г. С. Сковорода та проблеми формування особистості [Текст] : матеріали наук.-практ. конф. в межах Великого проекту "Григорій Сковорода-300" (м. Харків ; 18-19 жовт. 2007 р.) / Харків. нац. техн. ун-т сіл. госп-ва ім. П. Василенка. ‒ Харків : ХНТУСГ, 2007. ‒ 374 с.
Григорій Сковорода і антична культура [Текст] : тези доп. наук.-практ. конф (м. Харків ; 19 листоп. 2002 р.) / Харків. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка. ‒ Харків : ХДНБК, 2002. ‒ 94 с.
Багалій, Д. І. Український мандрований філософ Григорій Сковорода [Текст] : монография / Д. І. Багалій. ‒ 2-е вид., випp. - Київ : Орій при УКСП Кобза, 1992. ‒ 472 с.
Горський, В. С. Історія української філософії [Текст] : курс лекцій : навч. посіб. / В. С. Горський. ‒ Київ : Наук. думка, 1996. ‒ 286 с.
Ушкалов, Л. В. Нариси з філософії Григорія Сковороди [Текст] / Л. В. Ушкалов, О. В. Марченко. ‒ Харків : Основа, 1993. ‒ 152 с.
Ушкалов, Л. В. Григорій Сковорода [Текст] / Л. В. Ушкалов. ‒ Харків : Фоліо, 2009. ‒ 123 с.
Шаян, В. Григорій Сковорода. Лицар Святої Борні / В. Шаян. ‒ Канада : [б. в.], 1984. ‒ 32 с.
Стадниченко, В. Я. Садівник щастя: Сковорода як дзеркало України [Текст] : нариси, дослідження, спогади, поезії, світлини / В. Я. Стадниченко. ‒ Київ : Криниця, 2012. ‒ 492 с.
Решетинський, В. М. Учитель з Назарета і учень із Чорнух: роздуми над книгою, яку носив у подорожній сумці Григорій Сковорода [Текст] / В. М. Решетинський, В. Я. Стадниченко. ‒ Київ : Криниця, 2014. ‒ 126 с.
Наш перворозум: Григорій Сковорода на портреті і в житті [Текст] : фотокнига / авт.-упоряд.: В. Стадниченко, М. Шудря. ‒ Київ : Спалах, 2004. ‒ 180 с.
Інтерпретація та інтерпретатори: з історії сковородинознавства [Текст] : зб. тез та матеріалів Всеукр. наук. конф. : (с. Сковородинівка ; 14 трав. 2016 р.) / Харків. обл. держ. адмін., Деп-т культури і туризму, ОКЗ "Нац. літ.-меморіал. музей Г. С. Сковороди", Харків. нац. техн. ун-т сіл. госп-ва ім. П. Василенка, Каф. ЮНЕСКО. ‒ Сковородинівка ; Харків : Майдан, 2016. ‒ 170 с. ‒ Бібліогр. наприкінці ст.
Сковорода, Г. Вибрані твори в українських перекладах [Текст] / Г. Сковорода ; упоряд. текстів, передм. та прим. Л. Ушкалова. ‒ Харків : Ранок, 2003. ‒ 144 с.
Сковорода, Г. С. Повне зібрання творів [Текст] : в 2 т. Т. 1 / Г. С. Сковорода ; авт. вступ. сл.: В. Шинкарук, І. Іваньо. ‒ Київ : Наук. думка, 1973. ‒ 531 с.
Сковорода, Г. С Повне зібрання творів [Текст] : в 2-х т. Т. 2 / Г. С. Сковорода ; . ‒ Київ : Наук. думка, 1973. ‒ 574 с.
Сковорода , Г. Сад божественних пісень [Текст] / Г. Сковорода ; авт. передм. Л. Ушакова. ‒ Харків : Майдан, 2011. ‒ 127 с.
Сковорода, Г. С. Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати. Притчі. Прозові переклади. Листи [Текст] / Г. С. Сковорода ; упоряд. та приміт. І. В. Іваньо. ‒ Київ : Наукова думка, 1983. ‒ 542 с.
Сковорода, Г. С. Сад божественных пъсней [Текст] : вірші : байки : діалоги : притчі / Г. С. Сковорода. ‒ Київ : Дніпро, 1988. ‒ 318 с. ‒ (Б-ка укp. класики "Днiпpо")