Український біохімік, ректор Харківського університету (1945–1960) Іван Миколайович Буланкін народився 3 лютого 1901 року в селі Теньков Казанської губернії.
У 1911 році закінчив сільську школу. З 1912 по 1914 р. був учнем літографа в приватній типо-літографії В. В. Вараксина в Казані. У 1915-1920 рр. займався разом з батьком хліборобством. Одночасно навчався у другокласній сільській школі (1918 р. була перетворена в школу 2-го ступеня).
Після закінчення школи в 1920 р. був призваний в Червону Армію. Служив червоноармійцем, потім – викладачем у навчальній школі 13-ї стрілецької дивізії, а після її розформування – у навчальній школі окремої Заволжської бригади. Влітку 1921 року політвідділом бригади був відряджений до Харківського інституту народної освіти (ХІНО), де вступив на біологічний факультет, а в 1926–1929 роках аспірант сектору порівняльної фізіології науково-дослідної кафедри зоології Харківського інституту народної освіти. Іван Миколайович був учнем Олександра Васильовича Нагорного, засновника Харківської наукової школи вікової фізіології, біохімії і біофізики. У 1929-1931 роках – асистент кафедри порівняльної фізіології, декан (1930-1931 роки) біологічного факультету ХІНО.
Разом з Г. Ф. Арнольдом, О. В. Нагорним брав участь у створенні Харківської філії Українського науково-дослідного зоологічного інституту (1930), перетвореного в 1933 році в зоолого-біологічний інститут Харківського університету. Працював науковим співробітником сектора загальної фізіології до 1941 року У 1931–1933 році – доцент Харківського інституту народної освіти. У 1933 році на базі кафедри фізіології створює самостійну кафедру біохімії Харківського університету, яку очолює до кінця життя.
Одночасно в 1933-1935 і 1937-1939 роках – проректор університету з наукової роботи. У 1934 роках Івану Миколайовичу Буланкіну присвоєно вчене звання професора, а в 1936 році – вчений ступінь кандидата біологічних наук без захисту дисертації. У лютому 1939 р. обраний членом-кореспондентом АН УРСР. З вересня 1939 р. – доктор біологічних наук (ступінь затверджено за матеріалами монографії «Закономерности старения золей и студней желатины»).
Наукові інтереси Івана Буланкіна зосереджені на питаннях старіння колоїдів, вивченні біосинтезу та обміну білків і нуклеїнових кислотах у процесі онтогенезу і дослідженні будови і фізико-хімічних властивостей білків у зв’язку із з’ясуванням механізмів денатурації. У роки Другої світової війни Іван Миколайович Буланкін працює професором (з 1941 року), деканом хімічного факультету, завідувачем кафедри колоїдної хімії (з 1942 року).
У 1942 році – проректор з наукової роботи Томського університету, а в 1944 році він відновив роботу як завідувач кафедрою біохімії та проректор з наукової роботи Харківського університету.
З 1945 року до кінця свого життя Іван Миколайович – ректор Харківського університету.
Іван Миколайович Буланкін був нагороджений трьома орденами Трудового Червоного Прапора (1944, 1948, 1954 роки), медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.». У 1951 році обрано академіком АН України та відзначено почесним званням «Заслужений діяч науки УРСР».
Іван Миколайович Буланкін розробив і читав загальні курси біохімії, фізичної та колоїдної хімії, ряд спецкурсів. Його наукові роботи мали великий вплив на становлення та розвиток вітчизняної вікової і структурної біохімії. Автор низки монографій, підручників, понад 160 наукових публікацій, підготував десятки фахівців-біохіміків.
