Творчий спадок Іллі Рєпіна неосяжний: він працював пензлем понад 68 років, створивши більш як 1000 творів, серед яких – знамениті жанрові полотна, присвячені соціальним явищам тогочасного життя, численні портрети представників всіх верств населення, в тому числі геніальних сучасників. Значне місце у творчості художника посідала українська тема.
Видатний український художник-реаліст, майстер портрету, історичних та побутових сцен Ілля Юхимович Рєпін народився 24 липня 1844 року в Чугуєві на Харківщині. Почав малювати він вже з тринадцяти років. Батьки, помітивши пристрасть хлопчика до малювання, віддали його в корпус топографів, «у найбажаніше місце навчання, де малюють аквареллю і креслять тушшю», як напише художник через багато років у своїх спогадах «Далеке близьке». Проте невдовзі корпус був розформований, і топографи виїхали. Протягом майже чотирьох років працював у іконописній артілі Бунакова, розписував та поновлював церкви на Слобожанщині, таким чином здобув елементарну художню освіту. На зароблені 100 рублів у 20 років відправився на навчання до Петербурзької Академії Мистецтв. Під час навчання там прекрасно проявив себе, отримавши дві золоті медалі за свої картини.
У 1870 році Ілля Рєпін відправився подорожувати по Волзі, виконуючи тим часом етюди та нариси. Там же зародилася ідея полотна «Бурлаки на Волзі». Згодом ця картина демонструвалася на Міжнародній виставці у Відні. Мистецька діяльність тих часів в біографії Іллі Рєпіна надзвичайно плідна. Крім написання картин, він в Академії Мистецтв керував майстернею.
З 1870-х Рєпін почав мандрувати по Європі. І це дуже сильно вплинуло не його стиль. До речі, із 1874 року Ілля Рєпін − член товариства передвижників, на виставках яких представляв свої роботи.
У 1876 році Ілля Рєпін приїжджає до Чугуєва, в якому не був вісім років. Дружніми стосунками був пов'язаний з М. Кропивницьким, М. М. Мурашком, Д. Яворницьким, який надав велику допомогу художникові у збиранні матеріалу для картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (на відомій картині в образі писаря зображено Д. Яворницького). В Чугуєві він пише портрети селян − «Мужик з лихим оком» (моделлю для якого був золотар І. Радов, хрещений батько художника), «Мужичок з полохливих», а також чудового «Протодиякона» (портрет І. Уланова). Тут Іллю Рєпіна відвідує М. Мурашко, який заснував у 1876 році в Києві рисувальну школу. Ілля Юхимович дарує давньому другові кілька творів, а в 1878 році бере участь у виставці, влаштованій на користь його художньої школи.
Картини Іллі Рєпіна завжди були і є в ціні. Ілля Рєпін був багатою людиною, але знав рахунок грошам. Незважаючи на те, що він був неймовірно багатим, він все одно намагався економити і не витрачати гроші куди попало. Наприклад, коли його дочці потрібен був масаж, він запропонував їй викликати лікаря 1 раз, запам'ятати рухи і потім повторювати самостійно.
Розквіт творчості Іллі Рєпіна припав на 1880-і роки. Він створює галерею портретів сучасників, працює як історичний художник і майстер побутових сцен. 1893 року Ілля Рєпін входить в Петербурзьку Академію Мистецтв в якості повноправного члена.
Життя і творчість Іллі Рєпіна нероздільно пов'язані з Україною, її історією та народним побутом. Він палко любив Україну. Це була його Батьківщина. Тут він народився, назавжди захопився природою, людьми, їх звичаями і побутом. З великим захопленням Ілля Рєпін писав про українське мистецтво, підтримував творчість українських художників, а також діяльність малювальних шкіл М. Мурашка у Києві, М. Раєвської-Іванової у Харкові, Одеської малювальної школи. Він був українцем і за характером своєї творчості. У його полотнах українська стихія виблискує всіма своїми фарбами. Це картини «Українська селянка» (1886 р.), «Портрет Т. Шевченка» (1888 р.), «Вечорниці» (1881 р.), «Чорноморська вольниця» (1908 р.), листівка «Прометей» за мотивами творів Т. Г. Шевченка (1910 р.), чотири ескізи до проєкту пам'ятника поету (1912 р.).
У 1917 році, на 46-й пересувній виставці, була показана картина «Гайдамаки» про повстання 1768 року на Правобережній Україні. Над цією картиною художник почав роботу майже за 20 років до її експонування: у 1898 році зробив ескіз «Роздача зброї гайдамакам», а у 1902 році на 30-й пересувній художній виставці представив ескізний портрет «Гайдамак».
Після Жовтневого перевороту 1917 року, територія (селище Куоккале) на якій знаходився його маєток «Пенати», відійшла до Фінляндії і Ілля Рєпін опинився за межами батьківщини. Останні 30 років життя Ілля Рєпін провів у своєму маєтку, де продовжував працювати, хоча вже не так інтенсивно, як раніше. Саме там, Ілля Юхимович написав мемуари, ряд його нарисів увійшов до книги спогадів «Далеке близьке».
29 вересня 1930 року у віці 86 років Ілля Рєпін помер і похований у своєму саду під горою, яка ще за життя була названа ним Чугуївською, в пам'ять про рідне місто Чугуїв.
У Чугуєві створений Художньо-меморіальний музей І. Рєпіна. Пам’ятники художнику встановлені у Чугуєві (1956 р., скульптор М. Манізер) і Києві (1984 р., скульптор О. Комов).
Більше про Іллю Рєпіна можна дізнатися, звернувшись до документів із фондів Наукової бібліотеки:
- Астапенко, Н. В. Сто великих українців [Текст] / Н. В. Астапенко, О. К. Барашкова, А. В. Дарибогова, Л. М. Дідух [та ін.]. – Київ : Арій, 2008. – 496 с.
- Грабарь, И. Репин [Текст] / И. Э. Грабарь. ‒ М. : Жуpн.-газ. об-ние, 1933. ‒ 264 с. : 30 ил.
- Иванов, С. Москва в жизни и твоpчестве И. Е. Репина [Текст] / С. Иванов. ‒ М. : Моск. pабочий, 1960. ‒ 142 с.
- Таглина, О. В. Илья Репин [Текст] / О. В. Таглина. ‒ Харьков : Фолио, 2009. ‒ 122 с. ‒ (Знаменитые украинцы).
Для пошуку інших видань радимо скористатися Електронним каталогом Наукової бібліотеки
