«В щасливі і сумні години,
Куди б нам не стелили шлях,
Не згасне вогнище родинне
В людських запалених серцях»
Дмитро Білоус
День родини, установлений Указом Президента України № 1209/2011 «Про відзначення в Україні деяких пам'ятних дат і професійних свят» від 30 грудня 2011 року і святкується щорічно 8 липня, починаючи з 2012 року. Українське молоде свято присвячене, у першу чергу, любові, взаєморозумінню, гармонії і вірності.
Символічно, що саме в цей день православні християни вшановують святих Петра і Февронію, які є покровителями сім'ї та шлюбу.
Слово «сім'я» складається з поєднання двох слів: «сім» і «я», підкреслюючи вже в самій назві, що нормальним станом життя є об'єднання людини з іншими людьми, коли «один за всіх і всі за одного». Існую й інша версія: «сім'я» походить від кореня «цім», що має відношення до насіння, тобто до народження і виховання дітей, продовження роду – адже саме це є основною метою укладення шлюбів.
Ніхто не буде сперечатися з тим, що сім'я – основа будь-якого цивілізованого суспільства, адже дитині тут з народження прищеплюються необхідні для життя якості: здатність любити і поважати інших людей, піклуватися про них і зважати на їх потребами. Сім'я є основним зберігачем загальнолюдських цінностей і культурних традицій свого народу, виступає сполучною ланкою між поколіннями. В ній починається формування людини як громадянина своєї країни.
Витоки української сім'ї на нашій території простежуються ще з доби раннього палеоліту (приблизно 200 тис. років тому). На думку історика Михайла Грушевського, чіткі форми сімейного союзу в Україні виразно виступають в індоєвропейську епоху. Дослідник М. Стельмахович засвідчує, що українцям з давніх-давен був властивий культ домашнього вогнища, культ Роду. Вони мали у своєму пантеоні навіть божества, які опікувалися родиною –Рід і Рожаницю. Людина не мислила власного щастя без сім'ї, без домашнього вогнища – «Без сім'ї – нема щастя на землі».
І, хоча сім'я розвивається та видозмінюється разом із суспільством, чуйно реагуючи на вимоги свого часу, вона залишається стабільною і незмінною «осередком» в будь-якій державі. По положенню сім'ї в суспільстві можна судити про рівень розвитку країни в цілому. Щасливий союз сім’ї і держави – необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян, а благополуччя родини – мірило розвитку і прогресу країни, невичерпне джерело наснаги, любові, щастя, успіху, добра та злагоди. Сім’я дає нам почуття згуртованості, учить нас співпереживанню, доброзичливості й мудрості.
Носіями духовності є наші батьки, і берегиня родинного вогника – мати. Для кожної сім’ї важливий зв'язок поколінь. Культ роду був відлунням того, що ми сьогодні називаємо генетичним кодом, покликом крові. Честь роду зобов'язувала людину поводитися високоморально, бути взірцем для інших. Дуже цінувалася пам'ять про предків і їхні вчинки; від покоління до покоління передавалися матеріальні предмети, залишені ними: рушники, особисті речі, зображення тощо; ретельно доглядалися могили предків. Особливістю української родини був і, зрештою, залишається природний потяг до прикрашання свого житла, знарядь праці, матеріальних предметів, пов'язаних з обрядами і звичаями (рушники, писанки тощо).
Пам'ять про своїх предків залишається природною потребою. Саме рідні завжди підтримують у важку хвилину та радіють успіхам. Ніде не відчуваєш себе так добре, як у колі близьких. Родина – поняття священне, її потрібно берегти та шанувати!
Наукова бібліотека пропонує Вам віртуальний огляд «Обереги української родини», який познайомить вас з цікавою інформацією про сім'ю, рід, родовід, звичаї, традиції української родини, про її обереги.
Бажаємо всім українським сім'ям мирного неба, міцного здоров'я, щасливої долі та непохитної твердості родинних стосунків, щоб кожна родина України дотримувалася народних традицій та мала гарні родинні обереги.
