«Я ліплена з доброї
Бориславської глини.
Куди не поніс би мене буревій,
темні ялиці шумлять у мені,
темна Тисмениці таємниця
струмить у жилах.
Моя душа стане дзвоном
Старої бойківської дзвіниці,
Щоб голосити за мертвими
І будити живих».
В. Вовк
Українська письменниця, літературознавиця, і перекладачка Віра Остапівна Вовк народилася 2 січня 1926 року у Бориславі (українські землі довоєнної Польщі, тепер Львівська область) в родині лікаря й археологині. Виростала на Гуцульщині в містечку Кути. Навчалася в гімназії у Львові, потім у середній дівочій школі ім. Клари Шуманн у Дрездені.
В еміграції з 1945 року (Німеччина, Бразилія). Студіювала германістику, музикологію і порівняльне літературознавство у Тюбінгенському університеті.
З 1949 року разом з матір’ю переїхала до Ріо-де-Жанейро, де закінчила університет, стажувалася у Колумбійському (Нью-Йорк) і Мюнхенському університеті. Отримала докторський ступінь з філософії. Професорка німецької літератури в Державному Університеті Ріо-де-Жанейро. З 1957 ‒ завідувачка кафедрою германістики цього університету.
Творчий доробок Віри Вовк – широкий і багатогранний. В еміграції (Мюнхен, Ріо-де-Жанейро, Нью-Йорк) і в Україні (Київ) авторка видала чималу кількість книг поезій, прози, театральних п'єс та перекладів (з португальської, німецької, французької мов на українську та з української на португальську і німецьку).
Активно пропагує українську культуру та мову. Виступала з літературними доповідями, лекціями й авторськими вечорами у Нью-Йорку, Вашингтоні, Філадельфії, Клівленді, Чикаго, Детройті, Торонто, Монреалі, Оттаві, Ванкувері, Лондоні, Парижі, Римі, Мадриді, Мюнхені, Буенос-Айресі, Києві, Львові. Вона популяризувала твори Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського, Марка Вовчка, поетів Нью-Йоркської групи, Валерія Шевчука, Василя Симоненка, Василя Стуса, Дмитра Павличка та інших українських авторів.
Відзначена Літературними преміями ім. Івана Франка в Чикаго (1957, 1979, 1982) та Києві (1990), премією Благовість (2000). Лауреатка Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця (2012). У 2013 році удостоєна премії «Глодоський скарб». У 2014 році стала лауреаткою премії імені Пантелеймона Куліша.
Серед державних нагород Віри Вовк: Орден княгині Ольги III ступеня (2003) та Шевченківська премія у галузі літератури (2008, за книги «Сьома печать» (2005), «Ромен-зілля» (2007), а також переклади української класики та творів сучасної літератури португальською мовою). З грошей Шевченківської премії Віра Вовк обіцяла створити фонд для перекладачів української літератури світовими мовами під назвою Фонд імені Григорія Кочура, але цю обіцянку не змогла стримати оскільки ідея створення фонду вмерла зі смертю Анатоля Перепаді у 2008 році.
Пропонуємо ознайомитися з творами Віри Вовк, які є у фонді Наукової бібліотеки:
- Вовк, В. Паломник [Текст] / В. Вовк. – Львiв : БаК, 2013. – 136 с.
- Вовк, В. Вогонь Купала [Текст] / В. Вовк. – Львiв : БаК, 2014. – 140 с.
- Вовк, В. Коляда на Щедрий Вечір [Текст] / В. Вовк. – Львiв : БаК, 2008. – 120 с.
- Вовк, В. Ораторія хвали [Текст] / В. Вовк. – Львiв : БаК, 2015. – 168 с.
Для пошуку інших видань радимо скористатися Електронним каталогом Наукової бібліотеки
