Український астроном, академік АН УРСР, педагог, вчений і громадський діяч Микола Барабашов народився 30 березня 1894 року в Харкові. Його неоціненні праці відіграли велику роль в галузі науки і техніки. Працював у галузі астрофізики: проводив дослідження фізичних умов на Місяці та інших планетах. Зокрема, у 1918 році встановив, що поверхня Місяця складається з вулканічних порід базальтового типу з великою пористістю (що було підтверджене при безпосередньому вивченні Місяця космічними апаратами). У 1920-1926 роках на 270-міліметровому рефлекторі з використанням світлофільтрів провів візуальні спостереження Марса, на підставі яких була складена карта поверхні планети.
Сконструював (спільно з Н. Р. Пономарьовим) перший в країні спектрогеліоскоп, який зіграв чималу роль в розвитку Служби Сонця в СРСР.
Автор близько 600 наукових праць, а також книг «Дослідження фізичних умов на Місяці і планетах» (1952), «Природа небесних тіл і їхні спостереження» (1969). Микола Барабашов був редактором першого «Атласу зворотної сторони Місяця»(1960), який складений по фотографіях, отриманих автоматичною міжпланетною станцією «Луна-3». Саме з його ініціативи в Харкові був відкритий планетарій, перша лекція в якому прозвучала в 1957 році.
У 1971 році Микола Павлович Барабашов помер, але пам’ять про нього живе і понині в серцях кожного, хто захоплюється астрономією. Його ім’ям названа мала планета № 2883, а також один з кратерів Марса, у НАН України у 1992 році запроваджена премія імені М. П. Барабашова, станція метрополітену та вулиця в Харкові.
