«Хоч би скільки я грала, – незмінно нестерпне світло рампи, вдаряючи в очі, одночасно боляче б’є мене по нервах; мить – і я вся зовсім забуваю, що театр – загадковий сфінкс, ім’я якому публіка» М. Заньковецька
Українська актриса і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця ХІХ і початку ХХ століть, народна артистка Української РСР (1922) Марія Костянтинівна Заньковецька народилася 4 серпня 1854 року в дворянській сім’ї Адасовських у родовому маєтку в с. Заньки Ніжинського повіту на Чернігівщині. Батько Марії мав чудовий голос, соковитий баритон, а Марія – сильне меццо-сопрано. Удвох вони часто влаштовували для гостей свого дому у Заньках сімейні концерти.
З юних років Марія виступала в аматорських виставах і концертах, дуже любила імпровізувати. Марія всіх вражала особливою артистичністю. Професійну освіту співачка здобула у філії Петербурзької консерваторії у м. Гельсінгфорсі; уроки акторської майстерності отримала у «батька українського театру» – актора, режисера, драматурга Марка Кропивницького.
Марія Заньковецька була окрасою національної сцени, зіркою в театральному просторі на зламі XIX-XX ст. ЇЇ творчість мала велике значення для формування національного театрального мистецтва, розвитку драматургії, створення школи сценічної майстерності для наступних поколінь українських митців.
Ставши зіркою першої величини і заслуживши світове визнання, Марія Заньковецька ніколи не цуралася і не забувала рідної землі, багато зробила для становлення і розвитку театрального мистецтва Чернігівщини. Останні роки свого життя Марія Заньковецька жила з родиною своєї племінниці Наталії Олександрівни Волик (Адасовської) у Києві. Померла 4 жовтня 1934 року.
Більше про Марію Заньковецьку можна дізнатися, звернувшись до документів із фондів Наукової бібліотеки:
Сто великих українців [Текст] : сборник биографической информации / Н. В. Астапенко, О. К. Барашкова, А. В. Дарибогова, Л. М. Дідух [та ін.]. - Київ : Арій, 2008.
