Панас Мирний (справжнє прізвище – Рудченко) народився 13 травня 1849 року в місті Миргороді на Полтавщині.
Він увійшов в історію української літератури як прозаїк-новатор, який порушив суспільно важливі морально-етичні питання. Його не безпідставно ставлять у ряд із корифеями української прози, а роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» вважають цінним мистецьким твором, органічно пов’язаним із життям народу.
Перші твори – вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав», з’явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда» в 1872 році. Оскільки в той час цензура забороняла видавати літературу українською мовою, то і надалі свої твори Панас Мирний публікував за кордоном (нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого», оповідання «П’яниця», повість «Лихі люди», роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
Тільки з середини 1880-х років твори Панаса Мирного публікуються в Україні. Так, на сторінках альманаху «Рада», який видавав М. Старицький у 1883-1884 роках, з'являються перші дві частини роману «Повія» та два оповідання з циклу «Як ведеться, так і живеться». У 1886 році в Києві виходять збірник творів письменника «Збираниця з рідного поля» і комедія «Перемудрив». Одночасно Панас Мирний друкується за кордоном, де виходять його «Лови», «Казка про Правду та Кривду», «Лимерівна», вільний переклад «Дума про військо Ігореве».
Панас Мирний виступає з публікаціями, в яких закликає до рівноправності жінок. Співпрацює з полтавським журналом «Рідний край». У ряді своїх творів («До сучасної музи», «Сон», «До братів-засланців») дає коментарі революційним подіям.
28 січня 1920 року класик української літератури помер від інсульту. Похований у Полтаві.
